6 тий відлуння листопад

Відлуння котилося згори
його обличчя загорнуте
у хмару принадного
сонця
Це не край землі
це окраєць тиші
де сонячний Бог
посміхається
колір вмикає
жовто багряний
від початку смерічки
до тіла Марічки
росою омите
жадане хтивим
лісом осені
Відлуння покотилося
згори у кишені
ворожбита лісу.

5 тий мерехтіння листопад

Десь там
на високому чомусь
ходить хтось
невідомий нікому
Дай йому
що у тебе в руках
Страх чи птах
птах чи крах
Оснінній день
хвалився ночами
Я завмер
зубожілий стрибками
Роззирнувся
світ повернувся
Прокинувся світ
Світ мерехтить
але десь щось
у комусь
чи у мені
болить.

4тий вітру листопад

Будинок навпроти

У нього в будинку
навпроти різні очі
Він не робить
зайвих рухів
Він чекає коли
вікна розплющаться
світлом у далеч
Кімната роззявить
пачеку кватирку
і крихке посічене
листя увірветься
відпочити влягтись
на канапі.

3 тій листопад

Хвиля викотилась на
берег пісчаний
Зраділа засумувала
водночас
Очі вловили видовище
суші Запах
слідів поглинули
ніздрі
Хвиля залишитись
хотіла та
сила води із собою
забрала до
сердець океанів
Берег квітучий
осінній зимовий
Хвилі побачити
літ через сто.

Якось хвиля з
осіннього берега
листя з собою забрала
у води відкриті.

2 гий твір листопаду

Я подумки карбую літери
на пелюстках спаду
на землі залицянь
Мій нічліг обличчя
мовчанки планет
зоряного неба
Сивина смутку постукала
у шибку кімнати
віршонаписання.

початок 4го листопаду я продовжую

я продовжую починати
1 ший твір листопаду

Ворони сумних розмов
Дерева голої мовчанки
Листопад не вміє просити
він роздягає гілки зелені
Бруківка брудних коліс
Калюжі вуличних кілець
За шибкою дощами сліз
Це вже не осінь не зима
початок і кінець

На осінніх гілках спить
червоне сонце
Я в собі осінь ношу
На осінніх гілках спить
холодне сонце
Я більшого не прошу

Туди по драбині невидимості
Зникли вересень жовтень
Я розтискаю кулак
Журливий спів тілом крадеться
Листопад плакучий в серце
стрілою це знак

Я вкрився насупливістю хмар
вкрився насупливістю хмар
Темнію у колі мертвого листя
І стаю людиною осені чар
Людиною осені чар.

осінь магічна пора

інколи творить з нами неймовірні речі
Нам стають доступні нові бачення
враження відчуття Ми занурюємось
у стрімкий світ листопаду який має
властивість початку і кінця Як наші
дії рухи наше безміри любляче життя.

Хтось може не погодитись
і закричати що життя лайно
можливо але є моменти які
вартують цілого життя.

Всім дуже вдячний Хто заходить
читає мої осінні міні твори
переглядає фото
Кому до душі ще цілий листопад
поетично йтиме із нами до
початку грудня до початку зими.

Олег КАЛИЧ Калитовський