31ший липень. ОСТАННІЙ У 2012му.

Підійди до вікон протилежних
контурів
Набери збери повнісінькі
щоки терпіння
Випусти себе у гомін мовчки
у гомін мовчанки
Під світлом потягнувся
розгорнувся
Із світлом злився
пухом світла умився.

Гадаєш один замовиш про себе
Простиш!?
Все вибачать у гаснучій стихії?
Вода на виворіт
вирветься
Стоятимуть між тополями пуху
відзначені в майбутнє.

збірка "Вирваний час всесвіту" 2003 р.
зі змінами.

25тий липень ВИКЛИК МОГО ЧАСУ

Виклик мого часу
на острові припіднятої трави
До горизонту змоченого
сльотавим покровом найменших слідів
Вони обігнали долю сонця
Мільярди років визуджував на місяць
чекав сповіді часу
Викласти уяви збудований портрет
втілити у  вічності масу
Безмежний шматок інструменту кохання
вже іду вже біжу готуй вбрання
Полями карликів натхнення
напоєних до роду пави
виміри планет ще з нами ще на підході
не почнусь я знову кому зачатися в утробі
Промчати кіньми розгніваного пару
і розігнати цю отару
Нехай здолають сенс цих слів
для себе поодинці
Розтоплений свинцем ліворуч
слова вартують не втомленої  думки
прочитаним тобою поруч
Прощавай  побачимось
в твоїх очах промайне освітиться надія
на розпису мечах потреби
Не зволікай Тебе чекають
прокинутись повинна
вродлива витримана стійка
красуня дія.

27. 09. 1993 р.
із збірки "Вирваний час всесвіту" 2003 р.

21ше липня Є БАГАТО ЛЮДЕЙ...

Так, є  багато людей, котрі закохані у дощ
У кожну співанку окремої краплини,
окремої, з маленьким життям лету,
від хмари-мами, до батька-землі.
Саме так, планета наш батько!
Є багато людей, закоханих у дощ,
розмова крапель, із листям, квітами,
комахами, людьми, равликами, що
прокинулись, і вибрались із
спекотних мушель, під душик,
ранкового омиття.
Є багато людей закоханих у дощ,
вони, щось пишуть, фантазують,
мріють, творять, прагнуть.
Я стою і дивлюся, крізь, зумисно
зачинене вікно.
На склі, життя краплини, ще коротше,
вона стікає, сповзає, сохне, зникає.
Дощ завершується, лише окремі
краплини, вдаряючись,
звучать, у минуле...
Все одно, є багато людей закоханих...
Ми чекатимемо, нових крапель,
на обличчя людей, равликів, планети!

19тий липень ТРОЛЕЙБУС, РАНОК.

Вона заледве увіпхалася в напів
прочинені двері великого тролейбусу
Народу було, як срак, на святі дупи.
Позаду пробирався якийсь молодик,
щільно притиснувся до її чарівних
сідничок, якими вона завжди пишалася.
Такий хід подій Її збентежив
Брудний секс транспорту ніколи не
приваблював,  навіть доторки, противно-неприємно
волали із серця, та молодику було, як глистові
між сідницями, у шоколадній хатці, затишно, м'яко, надземно. 
Слинка переповнювала горлянку, настовбирчений прутень
тертям до сідничок, розхитуванням тролейбуска
вже майже закидував його на дах, чи вище
рогатої металевої худоби, від вибуху в штанах.
Моя зупинка, зірвалося, з пухкеньких губок.
Крізь натовп попливла Вона на вихід.
Лишився Він один, надутий як гандон,
притиснутий до крісла, торбою чиєюсь
на святі першотравня!

18 тий липень ПРОСТО ДОЩ

Кільце польових квітів
над головою під ногами
на руках і в серці
Майбутнє втопленого світу
у пахощах прийдешніх крапель
голівок квітів
Перший подарунок
Перший поцілунок
Землі від спраги
Просто розпочався
Дощ.

17 тий липень П'ЯНКІ СЛОВА ВОГНЮ.

Що ж, у всіх напрямках
темряви та світла
переможець Сонце?
Його не впіймано у тенета
верещання, вериску
Тепер Тобі зрозуміло дещо?

П'янкі слова вогню
убивають крізь холод
Відштовхуємо час притягуємо
старість
Властивість намагнічення
тіл, до блиску ребер,
коси смерті.

збірка "Отже..." 2002 р.
зі змінами.

12 те липня МИ ВИРОСЛИ

Ми виросли
те що приваблювало
та цікавило вчора
сьогодні втратило
солодкавість
Перетворюється
у гіркоту
Земля летить ми
плазуємо
Час висить на боці
Час смолою стікає
сивину роздає

Не все було сказано
не зроблено більшість
за межами кольорового
липня
Висновків глибоких
на мілині
життєвого шляху
Озирнутись можна
побачити
доторкнутися зась!

збірка "Отже..." 2002 р
зі змінами.