25.04. ВИБРИКИ ДНЯ... ТІНЬ.

Блукала тінь,
деревами машинами дверима.
Спостерігав за нею хтось !?
А я не був дурним,
пішов і випив пива.
Пішов і випив пива, чи не пива.
Коли ж я повернувся,
знайома тінь, таке вчудила !?
За нею, хто дивився,
на асфальт-подушці розтягнувся,
на асфальтованій ковдриці розвалився.
Чи тінь йому шепнула, щось,
чи мав він із собою.
Я просто випив пива,
а він під шепіт квітня,
під вітер, що погнав плямисту тінь,
банально взяв, й напився.

22гий квітень ЗНОВУ ВЕСНА

Знову весна знову Вона,
пелюстками лежить під ногами.
Знову весна знову Вона,
нас торкається сонця руками.
Так багато чудес, дещо ми розумієм,
і прокинеться мить,
коли квіти сміятись зуміють.

Я вже вийшов, я йду,
приголублю весну, у долонях.
Ритм, Z Z TOP, AC/DC,
постійно буяє у скронях.
Хоча, дерева, ще голі,
і листочки сліпі у бруньках.
Люди веселі, не кволі,
одіж пістрявий, у них на плечах.

Знову я задивився, у закоханий
роздягнутий світ,
він, і є моїм ритмом, він, і є,
поетичний політ !

17 кві-кві, ВИБРИКИ ДНЯ, ЗВИЧАЙНА ДУРНЯ 2.

В одному тапочку в одному мешті,
Він вийшов із дому нарешті
Він вийшов із дому у вітер
Де вчора проходили діти.
Він вийшов роззирнувся здригнувся
Ніби  весна, в мешті, холод зачувся.
Тапок мовчки примерз до землі.
Стоячи, щось подумав...
пошкробався десь на чолі.
Яка думка вирувала в макітрі,
зранку квітня, на свіжому вітрі !?

16 квіт. ВИБРИКИ ДНЯ, ЗВИЧАЙНА ДУРНЯ.

Він, легенький капелюх,
з чієїсь збитий голови.
Тарілкою по вітру біг,
забіг за ріг, приліг.
Його залишив вітер,
онде, до школи діти.,
Вітрові час летіти !

9тий квітень ВЕСНА - ВОДА

Весна прийшла з любов'ю,
   чи, припливла, до нас.
Весна обняла владною рукою,
    сади поля.
Як поетично я почав, немов
    Тичина чи Сосюра
З домівки вийшов, там калабаня,
     вилазить, знову, хтось, з баюри...!
    там ямище,  де, це, де- факто,
 кругом, де- юре. Стою міркую,
    знову чую... Курча ляга,
обтраскала дурна ломага,
    (ломага це патик)
    Хтось знову в крик...,
машина прокотилась...
Весняні краплі потекли,
  плащем, до долу, і знову я, 
побачив, весну, мокру, кволу.
   Та ну його, я постояв,
пошкробав дупу,  вухо,
   до хати повернувся,
    вмикнути, Ten Years After,
і шкварками, набити бжухо...!

1ше квітня ТАК, ВІН ВЧОРА БАЧИВ...

Так він вчора бачив, день по іншому
Він почув, плач зими , що йде
Серце точить камінь, там по іншому
Ніч під тиском, сонце ріже рве...!

Набагато більше в нього витівок
Хтось побіг, хтось залишився тут
Зупинив трамвай, по переду крок-шок
Сльозою впало слово, з мудрих вуст

Рум'яновуха зима. Сліпа безмовна весна
Закричала Земля, криком райдуги
Оніміла весна, просто Він пішов...!

Вже не буде більше, шуму з попелом
Вже не буде грому, і не буде слів
Чи піднятись вгору, впасти з йолопом
Він розбив ковток, від сміху і до сліз

Він сказав, що краще бути деревом
А Земля згорнулась, в камінь мрій
Ні, наше життя не метрономом є
Ритм, що пливе давно вже діє...!

Рум'яновуха зима. Сліпа безмовна весна
Закричала Земля, криком райдуги
Оніміла весна, просто Він пішов...!

Пам'яті Сашка Неборака - телеведучого,
рок музиканта, просто людини, без якої наш світ,
втрачає, частку кольорів веселки...!

Чому би не посмурити 1го квітня, не очиститись хоч на мізер...!?