вівторок

27.12.2016. ЧАС 11 (все ближче...)

Я хотів перебігти вулицю
    зашпортався і впав
Серцем в пастку долі
В голові моїй постійно
    веселився час
Перед ним ми малі і кволі
Його все меньше і меньше
    залишається для мене
Чи просто нас
     на цій планеті
А я в звичайному кюветі

Все ближче від життя
Я до малюнку...
Не вмію жити і нічого просити
   в долі порятунку !

пʼятниця

23.12.2016. ЧАС 10 (БУХАРІ...)

Я вдивлявся в  обличчя
слухав розмови
так багато тем
 той втопився повісився розгнівався
чи просто не похмелився
А внутрішній стрибок до когось?
   Візьми...Допоможи
   стрибни в звичайний час
   хто вони? звичайні ми
   можливо він забув за нас ?
Забуті ми чи ви ?
Сьогодні випили її
  завтра вона Двічі нас
  закрутить на світанку
   з самого ранку
Життя засранка...

23.12.2016. ЧАС 9 (БУБЛИК)

...а от звичайний бублик
він також підвладний часові
   його купили з'їли,,, Все

четвер

22.12.2016. ЧАС 8 (ПОПЕРЕДУ...)

Навіть час не плює в обличчя
   хоча інколи попльовує
Робить паузу і задумується
   як вчинити Чи не зробити боляче
    не штовхнути не вдарити
    не вколоти не вразити беззахисну душу

А ми люди !?  Тебе втоптали
   мене обблювали-ригали Нам втішно
   я Якби мушу...
Імунітет !?  Ілюзія...

Дивно і смішно
     з краплинами сліз на обличчі
     чи вище...
    Повертається біль бумерангом
     яким? Байдуже рангом
Не треба себе тішити тим
   що ви перехворіли
   забули І знову зуміли

Жорстокість хвороби-любові
    попереду нас
Таке бувало не раз...

   Та ну  його в дупу
    як скуштувати  смачний
    старий квас !?

Ви вже все призабули
Гадаєте там вже ви були ?
Смійтеся чи посміхайтеся
     в пригоді Бухло Наркота Бляді  і Час
Жорстокість попереду Вас
Жорстокість попереду Нас...


вівторок

20.12.2016. ЧАС 7 (СЕРЦЕ)

Серце любить до старості
   чи до смерті
Серце - бездонний штиль кохання
Серце - ревучий поранений звір
В  час сліпого життя на Землі

Серце любить до смерті
   чи до старості
Час не просить  Наказує він
Вовками загризає він серце
Щодня убиває любов
І дарує лахміття він нам
   від пазурів  долі 
Пістрявій домовині пустунці...

В мене був колись  добрий знайомий
   вихвалявся підкорити Будь яку даму
  за місяць мала бути його Гаманець мав твердий
  як  член в день кохання
Присів на наркоту він смердючу  Шприц всмоктав його
  і випустив у чорну смерті пащеку...

понеділок

19.12.2016. ЧАС 6 (ВСІ ГОВОРЯТЬ)

Всі говорять чи думають
   весна літо осінь зима
Час це все Наш друг і ворог час
   час на зиму сніжинки мороз
Обережно аби не відморозитись
   передчасно не стати борулькою
В гарячому казані життя
  

19.12.2016. ЧАС 5 (НИТОЧКИ НЕРВІВ)

Коли нам за 50-ть ми задумаємось
    що далі і коли...!?
Час котрий поки що є нашим
   тривожно витанцьовує
   танець смерті  Вона підступно
   крадеться обійняти нас в останнє
І останній танець забабахати
   з нами живими
   на невидимих ниточках нервів...
   

неділя

18.12.2016 ЧАС 4 (ПРАВДА)

Якось час зустрів правду
  і захотів її причепурити прикрасити
Мовляв ти така не модна  і т.д...
Смерть копнула час проміж ніг
  він застогнав вилаявся
  і второпав...
Правда не потребує жодних прикрас
Головною прикрасою і є Вона
  молода бабуся Правда
І навіть вона Шалено втомилася
  набридати...

пʼятниця

16.12.2016. ЧАС 3 (ДРУЗЯКИ)

Хто ж він такий
  загадковий прудкий час
Хто бачив його обличчя
   чи вкрите воно зморшками
   Земного тяжіння
Можливо він і є смерть !?
   чи вони просто приходять
   удвох В обнімку по нас
Час та Смерть...

четвер

15.12.2016. ЧАС 2 (МРІЄ ПРО НАС)

Він немовби вітчим-маньяк  що мріє
   про свою молоденьку наливну
   солодкий персик доньку
Слина стікає з його хтивих губ
   секундами хвилинами годинами...

Ми хочемо прагнемо нам не спинити
Він могутній  Розслабитись і просто жити
Нас не було ніколи лише вільний ЧАС
Залітає у гості і вбиває усіх нас...

середа

14.12.2016. ЧАС

Коли ми малі
  ЧАС плентається згорбленим
   старцем з паличкою
Старіємо коли
   ЧАС біжить малюком по морозиво
    в літню спеку

вівторок

13.12.2016. МОРОЗЕЦЬ АНДРІЙ

Ах... морозець нехай буде Андрій
на Андрія ж вродився
Як я люблю вдихати його
 гарячу дотепність
Коли він йде королем полум'я
 стежками холодних легенів
Він  жартує чи знущається
 то ховається то з'являється
Усе гаразд Карпати в шкарпетках !
Агов морозець в четвер  буде плюс
 а де будеш ти ?
Четвер твій маленький триндець
Вставай руки їм заломай
Усіх іменинників зі святом
Давай наливай...
Підніжку і На дупу грипозну відлигу
Подаруй нам на Зиму
Новорічного снігу
І сплячу красуню Як сльоза чисту кригу !

понеділок

12.12.2016. НЕВИДИМЕЦЬ Я

Я бачив її сьогодні зранку
Крізь зимові краплі дощу
Навпроти костелу Єлизавети
майже як слово лайливе
 на привокзальній
Зумисно подивився годину 10:18
Вона та що любить Волошки
пройшла біля мене Мобіла
в руках коло вуха Розмову
із мамою вела...

Пройшла  біля мене
Невже я такий не помітний
в час коли повмирали Волошки
чи дощ проковтнув мене в себе
Проводжав пробачав в шумне місто
Вона йшла і зникала
У натовпі розчинялась мене
 залишала із раною далеко позаду
Я ще довго стояв І второпав
Невидимкою став я сьогодні
 можливо раніше Просто щойно
 помітив
Невидимець я Я невидимка



субота

10.12.2016. КОТИЛОСЯ СОНЦЕ...

Сьогодні зранку котилося Сонце
Звідки викотилося і куди
котилося нікому не відомо
Зупинилося коло Землі
і нам стало тепліше веселіше
сонячніше Хоча...
якщо зиркнути у вікно не видно його
нам не доторкнутися поглядом
до променів суботи
навряд чи ми відчуємо сьогодні
тепліше веселіше сонячніше
Мабуть Сонце покотилося далі
а можливо передумає
і повернеться !?
А де снідає Сонце ?
Ось і дощик вийшов прогулятись
Коли котилося до нас Сонце
випадково парасольку не зламало ?

пʼятниця

09.12.2016. ...без ковтка води

Як вода крізь пальці
Як пісок крізь горло
Як війна на серці
Я за простирадлом віднайденого
    забуття посеред вошей білизни
Навколо мене темрява крикливої тиші
    вона роззявляє пащеку і поглинає
    мене своїм сном
Сном як кров на пальці
Як пісок у горлі
Як війна без передиху
Як життя без ковтка води

середа

07.12.2016. ХТО Я !?

Хто зможе зупинити мене ?
Заіржавілі ланцюги любові
чи золоті ненависті ?
Мій ослаблений дух
чи душа що рветься постійно
кудись ?
вже давно я втомисвя бігти
за нею невгамовною душею
Я колись віднайшов своє Я
І тепер знову втратив
Хто я чи звичайний ніхто !?
Мене тішить одне
Після смерті моя плазучість
чи квола хода
Стане бігом...

четвер

01.12..2016. Ми Перегорнули Важку Сторінку

На правій щоці в мене тінь
мого розхристаного кохання
На лівій сніжинки красуні Зими
Я не боюся холоду
Січень мій батько
Мене приваблює магічна  сліпа німа тінь
Вона вхопила  міцно за руку
і веде кудись в незвідане...
Нехай так
Кохання завжди щось незвідане
Я піду навіть побіжу услід за тінню
в новонароджену фантастичну темряву...
Я в лещатах своєї любові
я був під пресом
твоєї втоми майже ненависті
В нас достатньо сил
Ми перегорнули важку сторінку
хоча (нас) як таких ніколи і не було
Тепер можемо вдихнути
на повні груди
Свіжого не займаного
шаленою важкістю Повітря
І хоча сьогодні перший день зими
в мене на серці посміхаються квіти
а на душі Весна!

пʼятниця

25.11.2016. НАВІЩО ?

Навіщо люди вигадали слова !?
аби розтриндіти тему про вбивство
Я також хотів почути від них...
з рота вилилось фальшиве блюзнірство

неділя

13.11.2016. МУЗИКА ЗИМИ

Сьогодні на очі планети
надто багато сніжинок летіло
Хтось їм дозволив лягати
на очі щоки вії Землі
Сніжинки спадали лягали
під час лету співали
За календарем звичайна ще Осінь
але співали...
На вулицю вийшов
Я почув їх пісні
Листопад 13-й поза бажанням
Зі скрипом і рипом зими під ногами
Проти волі своєї
Подарував нам земним
На частинці  планети
Музику й спів що незабаром
нас вкриє білим віршем
Сріблясту музику зими

пʼятниця

11.11.2016. ЖОРСТОКІСТЬ

...ким вона є ?
наші дії, вбрання, можливо мрії
Жорстокість, хіба це справді вона
можливо частка планети
час до часу в різних місцях
накривається чорним плащем жорстокості
І ніхто не винен В кожного свої почуття
Ми губимось в переплетенні линви смерті
любов, кохання, жорстокість
Можливо це я, хто бродить під дощем
розмовляючи з мертвим листям
Я вириваю із себе з корінням свою
хворобливу любов Вона не потрібна нікому
Я вирву і викину на смітник
там їй місце, нехай здохне
і перетвориться
В цілющу юшку смерті
В юшку смерті нового життя
Нової любові Нової жорстокості
Нехай стане чимось іншим
І вибухне в новій людині
Жорстокість
Любов

субота

22.10.2016. Я СУБОТА САМОТНІСТЬ ДОЩ

Я знаю ти любиш коли падає дощ
Я також люблю слухати
як він спілкується з листям
що помирає
це наша маленька таємниця
Сьогодні не вдалося би пошарудіти ним
листки пристали до обличчя смерті
Не знаю чому але найбільше
люблю дощ у суботу
Можливо тому що менше
людей тиняється містом
а під час дощу їх майже не має
це так кайфово
Лише Я Субота Самотність Дощ
Я стою на вулиці вдивляючись
у небо в очікуванні Рудої краплі
Вона повинна прилетіти
і вбити  залишки кохання
які ще жевріють в мені
Вбити чому?
Життєва закономірність
Ми вбиваємо себе щодня
Я знаю ти любиш коли падає дощ...

пʼятниця

21.10.2016. СТОРІНКА НА ЗАВТРА

Сьогодні накручував місто на підошви
знімаючи  його ввечері з взуттям
В проміжках вдивлявся в очі людей
Що в них мовчить що вибухає
що в них біжить перегортає
Сторінку на завтра
Бачив як зморшки рухалися
в такт емоцій в такт безглуздих дій
Я вдивлявся і думав куди їх поверне
доля через 5-10-25 років
які відчуття ними керуватимуть
через 5-10-25 шматків
Розірваного дня
Хто зможе пригадати себе вчорашнім
будь якої  хвилини мабуть Ніхто
Ми не потрібні собі вчорашніми
Нам би хотілось завоювати завтра

четвер

20.10.2016. МАЙЖЕ ПОМЕРЛА...

Руда Осінь майже померла
в моїй душі
Листочки на гілках під назвою
Руда крапля і Руда киця опадають 
на Землю під ноги перехожим
Я відкрив обійми для неї
але вона пробігла поруч
Я так хотів почути її голос
Побачити і обійняти
Я майже плакав хоча і справді плакав
Мене не зрозуміли
Я мабуть образив її вколов у саме серце
мене так було забагато
Забагато любові хіба буває !?
як кому  комусь жахлива важкість ця любов
але я вдячний за біль якого не було давно
Він очистив мене надав наснаги
Останній день кохання
Останній день краплин світла
Насувається темрява
Руда Осінь майже померла
На вулиці дощ і чорнобілий вітер
Руда Осінь майже...

понеділок

17.10.2016. ТИ В МЕНЕ ЗАПИТАЛА...

Ти в мене запитала скільки мені років ?
кожної секунди їх стає більше або менше
Дивлячись куди я рухаюсь
і кожна секунда є Всесвітом
в мільярди років
Мабуть лише він може зрозуміти
мене до кінця і початку

неділя

16.10.2016. Я ПОЧИНАЮ ЇХ ПРИГАДУВАТИ

я би хотів порізати собі вени
і чекати я знаю чого саме
але  не можу про це говорити
можливо стати часткою твоєї оправданності
але тоді ти станеш моєю кровою
і ми не зможемо бути
великим деревом
що чекає нас після смерті
я не знаю чи ТИ зараз плачеш
але мої сльози забуті слова очищення
я починаю їх пригадувати...

16.10.2016. ЯКОСЬ...

Якось наркомани запитали мене
щоби не колотися відрубати
собі руки !?
я задумався а щоби не бухати
зашити собі рот !?
а як я тоді зможу цілувати
улюблену дівчинку !?

четвер

13.10.2016. я не знаю як називатиметься цей вірш

це просто Осінь
Вона змиває біль
а інколи його народжує
А я так хочу торкнутися губами
до твого волосся...

понеділок

10.10.2016. НИТОЧКА

Чим є наше життя !?
Ниточка якою сповзаємо
Відриваємось
І відлітаємо...

неділя

09.10.2016. Я БАЧИВ...

Я бачив як вона Руда краплина
гойдалася на квітах на Волошках
Сльоза від сміху
чи від плачу
Духовного світопримирення є частка
Вона мандрує пелюстками
Ромашок чи Волошок
Зрештою яка різниця  Вона мандрує
і вже добре...
Вона біжить спілкується і відчуває
Вона обличчя прикриває Мовчить
Можливо знає Навіщо  тут ми є !?
невже аби спостерігати за пелюстками
як теплий вітер огортає
цілує і плекає
гойдає подихом у Всесвіті співучих
Чи німих
Мовчить і не питає
Де є домівка Волошок чи  Ромашок
Можливо в них одна планета
Планета Гарбузів Горіхів Квітів
не знаю я,,,
Але хтось знає... !?

субота

08.10.2016. РУДА КИЦЯ

Руда киця згорнулася клубочком
муркоче щось собі під носик пошепки
 чи спить
В неї на животику причаїлися
Місяць Сонечко і Руда Крапля
Цікаво які сни бачить киця
якщо  місяць потайки сповз
з животика
І чкурнув на небо
Я щойно з вулиці
Я бачив як він освітлював мені
дорогу до дому...
Цікаво Які сни бачить Руда Киця !?

пʼятниця

07.10.2016. ГОЛОС

Ми вже давно звикли не чути
 один одного
Літери складаємо в слова
Слова в речення
Речення у всіляку фігню
Порожню бездуховну
Есемески переписки в приват
Зникає обмін енергією
Кам'яніємо Забуваємо Втрачаємо
Обмінюємось в більшості машинально
 Кудись постійно спішимо

А я хочу чути її Голос
Хочу бачити її Голос
Він прокидає в мені поетичні вулкани
Він надає мені сенсу буття
Мене жовтень бере за руку
і веде стежинами ще живої Осені
Коли вона говорить
Вулкани  вибухають  живими словами
Я відчуваю любов внутрішній спалах
Поетичний оргазм

Я починаю писати  я живу
це і є любов'ю оргазмом життям в її Голосі
Мабуть комусь також потрібен
чийсь Голос Скиньте маску вагань
Попросіть Вас зрозуміють
В нас так мало часу...


четвер

06.10.2016. КОЛИ ВОНА ПОСМІХАЄТЬСЯ...

Я стояв і дивився як вона посміхається
Навколо багато шуму суєти Вулиця
Пістряво охолоджені люди тикаються
носом Хто в губи хто в циці хто недопалки
в смітнику порахує
Хто з магазину вийде Кульку надує
А я стояв і дивився як вона посміхається
Наче звичайна посмішка
Нічого особливого таких тисячі і тисячі
навіть мільярди і людей прибагацько
аж до Дідька чи  Неба посміхатися
інколи їхня потреба
Та я стояв і дивився як саме Вона...
і нарешті второпав
Вона посміхається Очима
Вона посміхається Губами Цицями
Сідницями Вродливими Ногами
Голосом рухами Співом
Дорослістю Дитячим не впевненим гнівом
Волоссям як роси
Осінні краплини  по вікнах мов коси
 Багряно-руді
Розквітають в мені
Я помітив збагнув Коли Вона посміхається
Тоді летить забувається
Із Небом Землею одночасно
Кохається
Коли Вона посміхається...

середа

05.10.2016. З ПОСМІШКОЮ І БЕЗ НЕЇ

На перехресті погоди розмов
Вітер вбиває листя
Воно простягає до нас пальчики
жовтизни
Лежачи при дорозі
Я такий ж убивця як і вітер
Він стріляє не видимими кулями
Я ж чавлю листя ногами
Воно чіпляється за взуття
про щось просить благає
Ні я ні ми не чуємо його Ми поспішаємо
Куди нам потрібно Хто нас чекає !?
Я знову стою коло шибок що плачуть
Сьогодні їх плач не такий глибокий
Вони щось знають щось відчувають
Мабуть завтра з'явиться Руде Сонечко
і посміхнеться мені своєю щирістю
А де сьогодні Руде Сонце !?
Знову мокне під краплинами серед яких
причаїлася Руда Крапля
То ким вони є насправді
Руде Сонце і Крапля ?
Чи це вона Росинка - Рося
з посмішкою і без неї...!?

вівторок

04.10.2016. Я Знаю Чому Падає Дощ !? 2

Я довго дивився на шибки
вони плакали і не могли
зупинитись
Моїх кроків не було чути
Мене не було
там де я повинен був бути
Обійняти Руде Сонце
запалити своєю любов'ю
І краплі обернулись би
теплим промінням
Коханням росою
Я стою під дощем
Я ловлю краплини за вії
за волосинки хапаю
Стою на долонях у Жовтня
і знаю чому падає дощ !?

субота

01.10.2016. Жовтень і Руда крапля

Руда крапля 
впала на рудий листочок
і стала не видимою
А чого Ви хочете !?
Просто до нас завітав
Жовтень
Сьогодні Він говорить
а ми бачимо
Він мовчить а ми слухаємо
як Руда крапля мчить
багато поверховими
листками
З маківки до долу
А от вийдіть на вулицю
треба просто здійняти голову
відкрити серце
І відчути як Руда крапля
забавляється з листям
Сміється і плаче
Співає та скаче
Просто сьогодні до нас завітав
Жовтень

вівторок

27.09.2019 РУДА КРАПЛЯ ЧИ РОСИНКА

...краплинки в калюжках сміялися
про щось шепотіли
реготали перемовлялися...

Так я помітив її
але це була не Руда Крапля
це Росинка друкувала
чи відчувала
зі швидкістю спаду чи злету, на листочках
поему, пістрявих пелюсток
Росинка - Краплинка,  вона, та
що танцює, на межі двох галактик
котрі мчать очманіло
в такт любові по тілу
аби вибухнути поцілунком
і розлетітись назавжди
на маленькі листочки
осені, що помирає...

понеділок

26.09.2016. РУДА КРАПЛЯ

Сьогодні дощик з небес
хтось надто швидко жбурляв
Він не цілував пелюстки
вродливих квітів
можна навіть сказати, ображав їх
своїми ляпасами
Я враз відчув, що руда крапля
сьогодні відвідає, планету Земля
Поспішно вибіг на вулицю
було зимно, мляво, осінньо
Її не було видно ніде
сила дощу, розчинила краплі в калюжах
Навколо безліч водяних кілець
 Де вона, моя улюблена руда крапля?
Краплинки в калюжках сміялися
про щось шепотіли
реготали перемовлялися
деякі танцювали  під музончик
Stevie Ray Vaughan And Double TroubleRiviera Paradise
Це музика осіннього дощу, музика смерті і життя
музика життя та смерті, краплиночок
А де моя улюблена руда крапля?
Я роззирнувся і враз побачив її
руду, внутрішню посмішку
на краєчку, різнокольорових
пелюстках Гербери

вівторок

20.09.2016. ВІН ДОВГО БЛУКАВ ПІД ДОЩЕМ

Він довго блукав під дощем
самотніми вулицями міста
Вже навіть ліхтарі втомилися
освітлювати дорогу до дому
Він збирав краплі дощу
на власну одежу
Це було його хобі життям
твором мистецтва
Я не знаю ким саме він себе
вважав  але нічні вулиці міста
були  його поводирем у незвідане
Він повертався до дому
і довго стоячи перед дзеркалом
вичікував останню краплю
Вдивлявся в її обличчя
фоткав і давав їй ім'я
Якось я запитав у нього
як звуть цю краплинку  що тебе надихає
Він посміхнувся і промовчав
І я помітив в його очах
запальний вогник чогось нового
до селі не звіданого...

понеділок

19.09.2016. ДОЩИК

Вчора нарешті вийшов дощик
Він довго чепурився
перед дзеркалом крутився
і вийшов але дощик чоловічого роду
навіщо йому дзеркальні викрутаси
хоча вродливим  хочеться бути
 Крапля - красуня сонцеволоса
Вона красуня що спадає
на скроні планети
на тім'ячка люду
на гойдалки вії
На кульбабку впала крапля Опля
(ви запитаєте звідки зараз кульбаби?)
Мешканка  планети в польоті
Вони довго шукались
Галактичними полями пшениці
і нарешті зустрілись
Сонцеволоса крапля
і пухнаста кульбабка Можливо
це одна душа на різних планетах
Планета крапель
Планета кульбаб
Вчора нарешті вийшов дощик
аби впасти на нас покривалом...


пʼятниця

16.09.2016. РОСА І КАМІНЬ (Кругообіг Галактичного Кола)

Колись далеко на краєчку веселої веселки
мешкав самотній камінь
Навіть коли до нього приходили інші
каміння  в гості, він залишався самотнім
Самотність, була його і святом і горем
Якось одного сивого ранку, з високого
стрункого дерева, на камінь впала
краплина молодої чистої роси
Камінь лежав на краєчку веселки
і насолоджувався відчуттям як росинка бігла
його закам'янілими важкими контурами
В цю мить, йому так закортіло бути
наливною, сумною і веселою росинкою
він аж заплакав, в душі, не впустивши
сльози назовню
Нас не запитають, ким ми хочемо бути
в цьому  чи іншому житті
Мабуть шкода...
Він лежав і думав, хоча думки розбивалися
вщент, коли росинка стрибала по ньому
Куди вона біжить, куди поспішає
що її чекає  попереду...
Камінь не знав, росинка бігла і бігла, назустріч
ранковому сонцю, аби побачити клаптик
промінчика, вклонитися йому, зникнути назавжди
І народитися у новому житті, каменем
на краєчку веселої веселки.

вівторок

13.09.2016. СПОКІЙ ТА ТІНЬ

Коли птахи пролітають
над Землею
Вони створюють тінь
спокій Землі
Лише ми тупцяємось на місті
у пошуках чогось
У цей час птахи що летять
над Землею
ведуть за собою тінь
Вони не сліпі кошенята
їх крила-вітрила
Вітром скеровані
вони знають куди
вести за собою тінь
Спокій та тінь





пʼятниця

09.09.2016. ВОЛОССЯ-РОСЯ

На її волосинках гойдається всесвіт
Він біль і принишклий злодій
Він щомиті викрадає її
А я хотів ковзати волоссям-Рося
Як в дитинстві на санчатах
коли на її волосинках
стрибали веселі сонячні промінчики
Час змінює нас
Вона  часто буває сумною
ми вже ніколи не будемо тими
що були вчора
Тепер мені потрібно її
довгоочікуване вродливе слово
Я зачекаю я не вмію чекати
але я зачекаю
Ми забуваємо і знову вчимося
Ми будемо завжди
Росинка чи Рося
Тому що нас просто не може не бути
Це куля з оберемків
гарбузів кавунів і цибулі...
Я  давно вже лечу
Хоч вони і показують мені
свої дулі
Швидкість світла для мене дурниця
Швидкість світла далеко позаду
Хтось хотів  мені дати  пораду
мовляв якась небилиця
 я не чую я не сприймаю
я просто люблю я її поважаю
можливо чогось я не знаю
мені  байдуже вже
я на крилах
я ковтаю запах її волосся-Рося...

середа

07.09.2016. Я ВБИВ ЙОГО...

Я вбив його за те
що він насрав на мого
улюбленого равлика
В  равлика на мушлі
мінилася різними відтінками
крапля всесвіту
крапля кольорами веселки
Я подорожував тим глибоким всесвітом
споглядаючи краплю роси
на мушлі виноградного равлика
А він зайшов за кущі
і насрав на нього
Я вбив його
(хоча кого я можу вбити)
Він звичайний день
Він вбиває себе сам
кожного вечора
а зранку народжується знову
і срає на нас
а хто на нас не срає !?
Обережно
Незабаром ніч...

вівторок

06.09.2016. Я Знаю Чому Падає Дощ !?

В неї на галявинах її душі
ростуть приємного подиху квіти
Їх дуже багато вони вродливі
от Ви згадайте які назви квітів знаєте
а там на галявинах її душі
 їх в безмежну кількість більше
Ви навіть не знаєте такого числа
Вона Росинка чи Рося
на мушлі швидкого равлика
І вона впустила мене в свій
маленький світ  не помічений
важкими іншими людьми
побігати пострибати
але я не повинен ображати квіток
Я можу торкатися пелюсток
цілувати їх вести з ними розмову
але не ображати
Просто ця галявина її територія
вона дуже незвична ніжна і добра
вона впустила  мене
я не повинен ображати її діток
діток-квіток
Це механізм створений всесвітом
Всесвіт це ми Кожен носить у собі
безліч Галактик
і коли я порушу обіцянку
Пелюстки згорнуться в кулак
і далі все піде шкереберть
а вона сидітиме на травичці
і буде плакати...
 як у фільмі (Гидкі Лебеді)
постійно падатиме дощ
але я це я А ми це ми
тепер ми знаємо чому падає дощ
Вона сидить на травичці
і плаче...

середа

10.08.2016. Нам Куди !?

Крило на підвіконні
В ранковій 
Склянці війни
Коли вистигне кров
Стане журбою
Потечемо звідси
Туди...
Можливо ти
Чи не ти
Постривай підкажи
А нам куди !?

22.06.2016. ЧИ НАДУВНЕ...

Океан на кінчику голки
Майже невидимий хребет планети
Сонячні пси нас кличуть на полювання
Сьогодні твоя черга
Вбивати чи
Піднімати мертв'яків з домовини
Віддай їм частку себе
Ще один день
Ще одну ніч
Кипіння прохання прощанння
Океан на кінчику голки
Приший йому гудзик
Бо зимно
На кінчику голки лиш кров
Чи надувне мов куля життя

вівторок

24.05.2016. СЛОВО ДАВ !? ТРИМАЙ !!!

Слово дав, не втримав і втопив
Лише його відлуння, хтось побачив
А що!?  Бог, так багато слів зробив
І так багато  в нас вселив...
Поранене об камінь-серце
Маленьке слово, тихо плаче...

28.04.2016. ВЖЕ...

Вже, щось ближче до справжнього дійти
мурахами, стрибнуло нам під одіж
Можливо просто ти, без кольорів війни
дитинством, пробіглася босоніж...

четвер

04.02.2016. Я ВИРІШИВ...

...якось Бугатті сказав "Машина створена
для того аби газувати, а не гальмувати"
А я тоді для чого !? аби, щось писати
інколи посрати, роззирнутись навкруги
і не забухати...
Я вирішив з першого березня
Записувати все, що почую, побачу,
   насниться
Купити великий записник, як
   дерево дуба, що колись в дитинстві
   шарудів листям, коло хати, це ж ціла
Країна жолудів, на величезному дереві
Я колись з того дуба, патиком збив
гілочку, досить велику із листям та
маленькими жолудюшками, якась пані
просила, доньці на гербарій...
ще й пишався собою, з першого кидка
так гарно влучив
І ким тоді я став !?, помічником чи гілколомом !?
...великий записник (в мене є, такий собі
   посередній) величезний купити...
І забути..., забухати, залишити...!?
Я вирішив, а буде так як буде...

субота

16.01.2016. ЛЮДИ...

Люди силою і дурістю, нічого не вирішують
Мудрість, допомога, повага, ось що веде нас вперед
Роблячи нашу скляну дорогу,  під круту гору
Ковтком свіжості, немов тіло новонародженого малюка
Яке ніжно і міцно підхопили руки нового життя
Із посмішкою на обличчі...