На правій щоці в мене тінь
мого розхристаного кохання
На лівій сніжинки красуні Зими
Я не боюся холоду
Січень мій батько
Мене приваблює магічна сліпа німа тінь
Вона вхопила міцно за руку
і веде кудись в незвідане...
Нехай так
Кохання завжди щось незвідане
Я піду навіть побіжу услід за тінню
в новонароджену фантастичну темряву...
Я в лещатах своєї любові
я був під пресом
твоєї втоми майже ненависті
В нас достатньо сил
Ми перегорнули важку сторінку
хоча (нас) як таких ніколи і не було
Тепер можемо вдихнути
на повні груди
Свіжого не займаного
шаленою важкістю Повітря
І хоча сьогодні перший день зими
в мене на серці посміхаються квіти
а на душі Весна!
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Немає коментарів:
Дописати коментар