середу

01.08.13 СОНЯХ. ШЛЯХ ДО ДОЛІ.


  Сонях чумаків
  Чумацький шлях
  Цей шлях кудись?
  Чи звідкись?
  Ти дивишся йому у вічі
  Ти зміг побачити обличчя розбігу  планети?
  Чумацький шлях
  Він шлях у сонях?
  Сонях чумаків, і я забрів, кудись !?
  Мав намір зупинитись, лишилось поголитись
  І запитати захотів, та раптом,
       забрів, здурів, чи полетів

  Бо відповідь в горлянці спеки, веселої лелеки,
       що повернулась, не зігнулась,
       де чумаки розсипали краплини солі,
       Чумацькому шляху в долоні...
  Так хто в них у неволі,
       солодкий сонях, чи,
  Шлях кудись,  до долі !?

пʼятницю

26.07.13. ПОРОЗУМІННЯ. (або ВСІ МИ ЗАРАЗИ)

Не робіть
з Краплини, Цунамі
з Фігні, Фуєр-буєр. Війна
Крапля, стане сльозою
Фуєр-буер, жахливою тінню
в день сонця. Вона.
Цунамі захопить
підхопить всіх разом.
Всі ми зарази...
Від своєї  комусь, чи
чиєїсь образи,
однаково., Зарази!!!

четвер

25.07.13. ЛЯПАСИ РЕГОЧУТЬ.

Ляпаси стрибали під вмілими руками
реготали ляпаси.
Легким порухом долоні
червоніли ляпаси на дупі
як прищі на скроні
Десь ляпаси бувають в купі
 чи тут чи там на дупі
щічками рум'яними
поглядають зі сідничок-Марічок.
Збираємо всі ляпаси до купи
Подарунок від планети Земля
Їм з дупи видніше
рум'яно-біленької голої
на інші планети життя
обмін всесвітній
без кропиви здоровий.
Ляпаси регочуть
крім рук чогось вони, ще хочуть!?








неділю

07.07.13 ЯКЩО БИ...!!!

На минулому тижні, забрів до одного веселого бару.
Веселий він не тому, що так його обізвали, просто
мабуть як і в інших барах, завжди весело, п'яно шумно.
Нічого там, щоби аж такого не відбулося, аби зараз
розписувати, дописувати, тим більше, літо, спека
більшості люду просто не в кайф читати, думати
та коли я стояв біля стійки, чи вітрини (він ще за часів
совка майже без змін стоїть, посміхається) є таких
закладів, ще багацько, своєрідний стрибок у минуле!
Стою, думки сортую, намагаюся з макітри не відпустити
назавжди. Стою, підходять двоє, щось теревенять
регочуть, горілки ще просять, мовляв бо тверезіють
швидше пані наливайте, і тут одна з моїх думок, що
розлітаються, стукає мені із середини в черепну
коробку, на тему...А якби ми люди ніколи не тверезіли
випив один раз, чи напився і подальше життя ходиш
бродиш, хитаєшся, повзаєш-плазуєш п'яним, а от, щоби
протверезіти, потрібно дуже захотіти, і щось навіть
зробити, чи якийсь вчинок (із серії бабцю за руку через
вулицю провести) чи інше відкриття-покриття, словом
прикласти зусилля, не просто так. Та хіба п'яничка
колись хотів бути тверезим!!! Йому так добре!!!
Постояв я подумав, та й поплентався кудись далі
думки власні плекати, при собі тримати не відпускати.