пʼятниця

30 тий крок вересня

Сльозливо сміхотливий дощовечір
на клоунаді кольорів
стрибають у вітринах
відбиття зірок
Ще крок і слово
промовить жовтень.

29 тий крок вересня

Я б нагородив цю людину
п"ятьма жовтими листками каштану
Це найвища нагорода
кохання
Найвище досягнення
любові
У череві вітру жовтизни

27 мий крок вересня

Чому раніше не писав віршів ?
Відпускав їх у вільний політ
Лише тепер затримую
на аркуші паперу до стління
Попросив мене
не видимий дух осені

28 мий крок вересня

Помер
та море ще шумить
як мертва мушля
частина суші
Усі помруть
і шум також
розсиплеться на
макові зернятка

26 тий крок вересня

У пам"ять вкарбувавби
ходу жовтизни
Зробив гербарій
з цього листя
що під ногами
та він мені нагадуватиме
смерть людини друга
Тоді була осінь

25 тий крок вересня

Уважно спостерігав
як кружляв танок
його заводив вітер
Один листок пухом впав
у серце долоні
Вони так подібні
вечір між ними різниця
І крапля вибуялого дощу
наче підтвердивши це
розбилась
до землі
що засинала

24 тий крок вересня

На вільних переплетеннях
стрічок райдуги
творчість важкого вагадла

Тік-так
останній старезний старт
без кроку
фініш розсипу

Тік-так
Тік-так

так так

23 тiй крок вересня

Я впіймаю сонце
воно не розібр"ється
і ще світитиме
відстані вдивленню
у простір
торкнувшись планет
в час співу
Коли листя ховається
В землю .

четвер

22 гий крок вересня

Останній стрибок в нікуди
Вони стояли коміри підняли
Безмовні дощу люди

Краплі вітер холод
на кінцівках тіла
На серце поетично
осінь вже присіла

Бабуся осінь молодості в сонця просить

Осінь поезію плекає
вона сміється плаче
щось напевно знає

Щодня старіє бабуся осінь
і молодості у сонця просить.
Щодня.....

середа

21 ший крок вересня

ПРОМІНЬ ПРОМІЖ СІДНИЦЬ

Полотно залізничне
Пачки порожні
Пляшки какашки із
слимачками жучками
Непотріб всілякий гандгумки
потяги тут залишили
Вагони вдалеч зад свій
втопили
Вікно опускають за
вікном наливають іншого сморід ковтаєм.

Шкарпи блюз спить трава
Навколо дерева слова
Запах дитинства на шпалах
Цвяхи на рейки поклали
В кущах танцем вгору додолу
блищала чиясь дупа гола
Сонячний заєць по листя
сідницях стрибав
Стрибав стрибав зашпортався
і просто у дупу він впав.
Хм... Осінь.

20 тий крок вересня

Я прийшов до неї і запитав
чи можна у тебе померти
Життя голівки маку, будяку,
вона сказала Трималась
впевнено, мабуть що знала
Що робить з нами смерть
Що коїть з листям
Вінки життів
Вінки смертей
Часу намисто

чи можна померти
Наливай і помирай
Зажди, затримай подих зачекай
Коли з горіха що навпроти
остання випаде пір"їна,
У череві, вересня помри
Ти власність осені, ЛЮДИНО!

понеділок

19 тий крок вересня

Ти забуваєш себе
на вимір нігтя
Ти розхлюпуєш краплі по віях
слухняного соняху
Ти забув обличчя неба
Чи пам"ятаєш обличчя матері ?
Літо забуло... Осінь впіймала
У нього спогад задухи
Подих волі швидкості світла
Ми побачимо нову планету
обвішану прикрасами
із листопаду Крізь вікон
скла розшпиленої сорочки.

неділя

18 тий крок вересня

Вітер цілу ніч тряс каштаном
Інші дерева примушував
жбурляти насіння
асфальтом землею

Перестрілка осені
Поєдинок ночі

Загнівався на тяжіння Землі
не відпускає у вільну
подорож до яскравих зірок
його могутність величі
каштану

За коріння міцно планета
вхопила Поєдинок вчинила

Ти знову мовчиш мій
стоголовий золотистий
каштане
Сьогодні твоє слово
масло із хлібом
Мовчазне сите сонне
Мій золотистий
каштане.

17 тий крок вересня

Для того, щоби зрозуміти
життя
Впасти треба на саме
дно
І лише опісля повільно
здійматися
До повного створення
себе
Досконалості втрати
Така доля
живого мертвого
листя жовтизни

Під ногами п"яна осінь
ще день годину хвилину
миттєвість просить.

16 тий крок вересня

Вікно-око яким я бачу
світ жовтизни думок
Я у кімнаті тиші
лише годинник нагадує
про себе
Вікно та осінь
Осінь і вікно
Я бачу
Я стою
Я старію.

четвер

15 тий крок вересня

Вершники дерев золотого неба
Здіймаю голову бачу
Хтось вихвалявся
стрибком із чубка смерічки
під якою лежала нага Марічка
Якогось дня місяця року
Нівроку
Гуртожиток, листя клену
поруч дрімає
зірвався один, маківку покрив
голови
Дивися поглянь
ще і ще летить пестливе
листя
Хапай його лови!

середа

14 тий крок вересня

З верхів"я даху на бляху
краплиночка мчить
З верхів"я даху з розмахом
промінчик варенням висить
Мечоносця самка вчора
87 м малюків у простір жбурнула
Самка каштану листопадово
здригнулась
Рибки малеча багряністю
сповнює світ
Листопад дерев жовтизною
підкреслює звіт
Народження і смерть
так близько
Народження і смерть
між ними твій шлях
на закусь сосиска
Народження і смерть поруч
проміж стіну бетоновозалізну
хтось творить
хтось хворить
З верхів"я даху на бляху
З верхів"я даху з розмахом...

вівторок

13 тий крок вересня

Золота краплі, розкидані видихом вітру,
Землею
Золота краплі, розкидані парком чвалають
зі мною
Теплі котики осені, повсюди
на одежі на тілі в кишенях
Я ловив їх, поглянь, у мене достатньо
у жменях
Не поспішай зупинятись
в потилицю сонце в потилицю дощ
осені літа
Вересень розгубився обняти хоче
холодом, але вони діти
Окуляри від листя на себе
прокинувся, чого тобі треба!
Так, не літо не осінь
Блакитний голуб крилами в небі
вбиває зачаток і знову виношує
Досить.
Мене надихає
Таки осінь !
Четверта ранку Він викликає таксі
Підкрадається новий день звідусіль.

АФІША РОК КОНЦЕРТ У РОК КАФЕ

17 ВЕРЕСНЯ 2011.ДЛЯ ВАС В ROCK CAFE JOHNNY ROCKER
по вул.Личаківській 3, з оновленою програмою КАЛИЧ БЛЮЗ
початок 21:00 вхід вільний

понеділок

12 тий крок вересня

Мене нема я без гнізда

Двобічний звук гітари
підкинутий заходом сонця
відкинутий променем птаха
Погляньте він спинився
танцює у такт крила
розбився і новим звуком
народився далеко десь на крихті хліба
Давай потанцюємо удвох
попросив холодний промінь
у розкішної осені

Я без гнізда
у ньому на нічліг
вересень вмостився.

неділя

11 тий крок вересня

ДОЩОСВІТ

Вона кожна крапля
кульбабою до долу
Калюжку збуджує
тендітним доторком
Оргазм світоосені
У небесному
віддзеркаллі
Губи землі омиті
поцілунком
вересня неба
У барі сидів
випивав виїдав
Через двері
прочинені до
тратуарокалюжі
до осені бігу
розбився мій зір.

субота

ДЕСЯТИЙ КРОК ВЕРЕСНЯ

РОЗШПИЛЕНИЙ ВІТЕР

Розшпилений вітер летить воює
Я підійшов до будинку
На другому поверсі вино
плямою на дерева підлозі
лежить
Двоповерховий старець
розбитих вікон
Розшпилений вітер по хмарах
крокує
Змертвілий жовтизни листок
на калюжі не знає...

Двері риплять на вихід
на останній сторінці зошита
Я виходжу з будинку
прискорити ходу
спустошеними вулицями
суботи.

пʼятниця

ДЕВ"ЯТИЙ КРОК ВЕРЕСНЯ

Ніч не скінчиться завтра опівночі
Відчуття свята та страху
волі в кайданах
Граційних холодних
іскринок дрімоти
Туди до полум"я пішки два дні
вічності
Два оплески матових калюж
тротуарної невдоволеності

Він завжди прибігав перед самим
відправленням потягу у день
осінньої заборгованості

Шибки вокзалу
шибки потягу

Крізь заплакані шибки назовню
осінь проситься у гості до ковдри
Холодно володарювати їй
оповитою журливою
самотністю
Покатайте її підвезіть
Чаю дайте і не будіть.

четвер

ВОСЬМИЙ КРОК ВЕРЕСНЯ

Двері зачиняються мовив той
хто кермує купою залізяччя
трохи гуми.Знаєте як витвір
зветься.Я роззираюся
троянда на сидінні
вагаюся підходжу.
Мабуть дівчисько якесь
забуло хто дарував де
воно було.
Історію пелюсток дійства
мені не взнати ніколи.
Пусте їду до Миколи.
Де тут щось про осінь
запитаєш?
А дощ у хмари на голови людей
дозволу стрибнути
просить. От так
знову нема Миколи
це знак.
Мов подих осінь
побуває всюди
і зазирне до школи.

середа

СЬОМИЙ КРОК ВЕРЕСНЯ

Дим комена простягає
пальці розірваного мовчанкою неба
димковіти потреба.
Лущиться фарба набридло
прикрашати бляху даху.
Стрибнути у тріщину простору
чи вхопить пастка часу
округлу масу.
Облиш така дурня!
Головне не хворів би
вересень нежиті не підхопив
подумав я.
Осінь вже обнімає
місцями планету.
Оповиті теплом промінці
з арбалету.

вівторок

ШОСТИЙ КРОК ВЕРЕСНЯ

З чого починається світ ?
де його голос де звук ?
Невже він почався триває
світ кипить кричить бурлить
Забуто зачинені двері
у тролейбусі під номером дев"ять
дев"ятого місяця

Не дивись на мене так зневажливо
або очима вуличної симпатії

На рукаві краплі осені
на руках гонитва секунд у хвилини години
до горлянки молодого вересня.



понеділок

П"ЯТИЙ КРОК ВЕРЕСНЯ

Це він вуличний дощ
той що умив слова кохання
зі скла вітрин дверей підїзду
вересневої ночі .
Забавлявся дощець
випадково слова проковтнув
чи розторощив
юнака закохався що вперше .

неділя

ЧЕТВЕРТИЙ КРОК ВЕРЕСНЯ

Я не знаю як називається
вулиця асфальту виямок
сонних калюж що мешкають
інколи побуджені
колесами авто.
Колеса вколісувались
в калабаню
обціловуючи брудом перехожих.
Поверхова будівля
роззявила пащеку
проковтнувши золотавість.
Вікна спалахнули сяйвом
очі заболіли від лиску.
Я вперто закидував сильку
вхопити видовище стягнути
до зору осіннього
здивування.
Зістарівся новий день
і шарудить під ногами
мовою осені.

субота















ТРЕТІЙ КРОК ВЕРЕСНЯ

ВІДРИЖКА
Вечеряв
ложкою копирсався
в тарілці їжі
Відлуння борщу вирвалось
з мене перестрибуючи
кухонний розгардіяш начиння
Відрижка стрибнула через кватирку
згубилась у просторі
під краплинами дощу
Погляд завмер на шибці
Подих вересня пустуна
увірвався до мене
На магію осені обміняв
я відрижку

пʼятниця

ДРУГИЙ КРОК ВЕРЕСНЯ

Якось одного завмерлого вечора
Вогонь вистрибнув зі своєї сорочки
і пішов у напрямку незвіданого
Розповіла печена картопля
коли її витягли
з сонце жару
Взяти гарячою
під сонним сонцем вересня
на осінній траві.

четвер

ПЕРШИЙ КРОК ВЕРЕСНЯ

Підходь ближче .
Переступи межу
Тобі зробити це
Не бійся не вагайся
Давай відпустимо один одного
щоби не створювати систему вбивства
Ти хочеш ,зізнайся
Лягай, сьогодні остання ніч
Сьогодні останнє сьогодні
Важкий дотик самотності ,смутку гряде
Опісля як розплющимо очі
Ми де ?
Відлік крилатих планет
Розкішна красуня осінь
Всміхнеться нам, вересня храм
Час володарювання настав
Вдихни легенями в себе
Наповни груди
На вулицю вийди
Вони вже не ті ,поквапливі
з відбитком на підошвах чи серцях
першоосінні люди.