Дим комена простягає
пальці розірваного мовчанкою неба
димковіти потреба.
Лущиться фарба набридло
прикрашати бляху даху.
Стрибнути у тріщину простору
чи вхопить пастка часу
округлу масу.
Облиш така дурня!
Головне не хворів би
вересень нежиті не підхопив
подумав я.
Осінь вже обнімає
місцями планету.
Оповиті теплом промінці
з арбалету.
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Немає коментарів:
Дописати коментар