ВОСЬМИЙ КРОК ВЕРЕСНЯ

Двері зачиняються мовив той
хто кермує купою залізяччя
трохи гуми.Знаєте як витвір
зветься.Я роззираюся
троянда на сидінні
вагаюся підходжу.
Мабуть дівчисько якесь
забуло хто дарував де
воно було.
Історію пелюсток дійства
мені не взнати ніколи.
Пусте їду до Миколи.
Де тут щось про осінь
запитаєш?
А дощ у хмари на голови людей
дозволу стрибнути
просить. От так
знову нема Миколи
це знак.
Мов подих осінь
побуває всюди
і зазирне до школи.