Я не знаю як називається
вулиця асфальту виямок
сонних калюж що мешкають
інколи побуджені
колесами авто.
Колеса вколісувались
в калабаню
обціловуючи брудом перехожих.
Поверхова будівля
роззявила пащеку
проковтнувши золотавість.
Вікна спалахнули сяйвом
очі заболіли від лиску.
Я вперто закидував сильку
вхопити видовище стягнути
до зору осіннього
здивування.
Зістарівся новий день
і шарудить під ногами
мовою осені.
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Немає коментарів:
Дописати коментар