неділя

30 грудень НОВОРІЧНИЙ !

Новорічні носи від Калича


Я сидів на задньому сидінні тролейбуса . Мене підкидувало і підгопувало із зовсім не новорічною несамовитістю . Кишки розліталися в різні боки , при чому залишалися в черевці , разом з танцем глистів , якби такі були , бо давно їх вигнав ,з хатинки під назвою тіло ,беручи на груди від 150-ти і більше , до повного вигнання себе із власного себе ,але це інша історія ,трохи не новорічна .

А тепер… По ,Бу, Ку, Му , ні не так .

Люди шумлять , кричать , галдять ,навіть попукують деякі з новорічним завзяттям .

Вікна тролейбусотранспорту обклеєні сніжинками , різних розмірів та категорій .Згадалося , якось під новий рік з однієї тітки на морозі здер майтечки , а на дупі дві великі сніжинки , як в пісні “ Двє зв”язди ” оце так готувалася ,так готувалася , але це інша історія майже новорічна .

Я до неї заговорив , не до тої з голою дупою , а вона , дівчинка з шапкою у вигляді гарбуза , з цицьками у вигляді гарбуза і з гарбузом у вигляді дупи ,мабуть,полюбляє гарбузову кашу .Почала ніяковіти та посміюватися,з легким вилиттям у регіт , бо з таким бородатим дядьком ще ніколи не спілкувалася , але то всьо фігня ! Новий рік незабаром , чи перед баром , взагалі чим ближче , тим ближче до навколо бару , але це інша історія , шумливо ,застільно-барна , вже майже новорічна .

Отже сиджу я в тому тролейбусі , холоднеча , сніжинки з зовні ,із середини , та то вже не сніжинковий а льодовиковий стан покарання отримали вікна , суцільні льодяні накопичення , а не шибки . Змерз як ціньцік , а би зігрітися почитаю відбубнювати по колінах та ногами, по, не знаю ,що там у тролейбусі підлога чи піл , пол чоловічий ,різні ритми . Тут у голову взізається не сніжинкою , борулькою , барабанний біт малюнок , вже покійного Cozy Powella , який він вигадав і відтворив на альбомі з групою RAINBOW на ймення “ rising” , в композиції “ STARGASER ” далекого для рожевого молодняка 1976 –го року , то була “в”єщь” , як то сі колись казало . О вже тепліше стало в грудюх ,”дурна Марисько , витігни цицьку з борщу ”.

Тролейбус зупинився . Двері відчинилися . Кому треба вийшли ,і тут ввалюється якийсь хронік чи кабан , модні на ті часи слова ,з ялинкою і наспівує пісню групи NAZARETH “ Hair of the dog ” , що має двоїсте значення , і одне з них похмілля , або бодун,як ми звикли говорити.

Ялинка була зв”язаною , але дві гілочки все ж не далися тупому приліпанню до решти і стирчали в різні боки , вільно вдихаючи всесвіт новорічними краплинками морозу . Не того Морозу , а того що не зрадив і заморозив багнюку під ногами .Отож стоїть він на підпитку розгойдуючись в ритм тролейбуса і наспівує , хоча справжній той самий “ dog ” буде в нього завтра , або через декілька днів . В тролейбусі галас ,метушня , люди штовхаються , виходять ,заходять і тут наш хронік чи кабан переставляє ялинку і ті самі дві вільні гілочки залазять мабуть щоби погрітися одна дядькові , друга тітці просто до носа у самісінькі ніздрі .

Першим почав реготати якийсь хлопчак , що сидів на найвищому місці колишнього кондуктора . Нарід зосереджує увагу на тих , що почали пчихати і вишкрябувати ялинкових малюків із ніздрів . Такого щирого реготу ще напевно не чув жоден тролейбус , аж вікна почали танути ,перетворюючись з льодовикових на сніжникові , а потім і взагалі стекли міжніжним виверганням . Сміху було , а було ,і трапилося це на передодні нового року числа 30-го , якого саме року “ніздрі його знають та пам”ятають ”. Найголовніше ,що люди зарядилися позитивом , хто на скільки , і коли піднімали новорічні келихи , з посмішкою пригадували випадок двох грудневих носів ,які вдихнули ялинкого аромату і не тільки , та надали наснаги іншим ніздрям інших людей до святкування нового веселого rock n rоllьного року .

P.S.” Потім , якось я чув , де не пам’ятаю , здається в тролейбусі ,хоча історія була не звичною , і перестрибувала з вуст на вуста , що той дядько із тіткою , ну ,ніздрі ялинкові , познайомилися і почали крутити шури мури , тари бари , повна торбина новорічної тари ,але їм постійно чогось бракувало , і після того , як вони в ніздрі повставляли ялинкові гілочки і дістали вище сказаний альбом групи NAZARETH гармонія любові запанували у їх шурах мурах, тарах барах .Особливо перлися під пісню LOVE HURTS.

От така діди та дітки новорічна байола .А тепер всі разом !!!

З НОВИМ РОКОК !!!!!! З НОВИМ РОЛОМ !!! З НОВИМ РОКЕНРОЛОМ !!!

ОЛЕГ «КАЛИЧ » КАЛИТОВСЬКИЙ

лідер « Калич блюз »

четвер

20тий грудень МРІЯ ОГОЛЕНИХ ПЕРС

Мрія оголених перс
Навмання гойдатися вітром
Перса засмучені гулянкою вулиць
на них натягнули шапочки блазнів
близнюків пірамідки
Як хочеться їм відпочити, від одежі,
нудної  старої  вологої  злої.
Перса, світ, хочуть бачити знати,
світ поглядом ніжним,
любити кохати.
Може, ще день залишився
може, попереду вічність,
піраміди будує.
Перса, плачуть, просять, кричать
регочуть жартують визжать.
Пролетить хтось зі швидкістю світла,
усміхнеться, почує!

13тий грудень ПРОЛІТАЛА ПОРУЧ ПЛАНЕТА

Пролітала поруч планета,
пальнула в писок з розгону
Я підвівся здув порошинки
і налив собі самогону.
Долетіла інша планета,
а з нею, її, нові байки, шкарпетки
мешти, майки та лайки.
Полетіла невідома планета,
повернеться за 1000-ті років,
До домівки під землю, 
в кожного з нас, декілька кроків.
Їй на шию, спало червоне намисто,
нижце цицьок, там, затишно чисто.
Проперділа поруч планета,
землян здула,  пуком і летом.
Закотилися в ямку триліони років,
пожираємо зелень, далі, все без вершків.
Ой, як далеко невідома планета.
Підказав би хтось, де, справжні є ми!?,
чи на ній полетіли, чи стрибаємо всі,
на землі, від весни, аж до зими...
Повернулася знову планета
пальнула в писок з розгону...
Я підвівся, пляшка порожня,
ох, сомогону би, мені для розгону...!

субота

8мий грудень УКРАЇНА 23

У них, сніжинок та снігу, домовленість бути зимою
Кручений димок, тепло домівки викашлює
Рум'яний стрибок, морозо-сестер, обличчям
Авжеж, п'яний градус, на вулицю виповз
Їхні горлянки, забиті, рукою німою
Навіщо віддавати себе, щоденному крику планети
Антракт триває не довго, незабаром твій вихід,
               готуйся! Де ти?

пʼятниця

7мий грудень УКРАЇНА 22

Уклали угоду, без роду без народу
Карантин, дрімає, визріває, вибухне
Розумієш, ти не знаєш, хто...!?
Акваріум, наша блискуча планета
Їжачок, на колючки, яблочок грибочків
Напевно варто послати всіх а надію
Апологія - сушняком під ногами роками.

субота

1ший день зими УКРАЇНА 21

Ух, сьогодні вже зима
Кажеш зима!? ні, кажу зима, з ядра
Радійте, тіштися, а снігу в нас, нема!
А, дурниці буде, коли померзнуть люди
Їм треба, сніжинок у долоні, змочити снігом скроні
Невже, бо якби вже, та ні, ще треба зачекати, лягти і встати
А хтось побіг, комусь сказати, спати чи кричати, сніжинку
             привітати. Сьогодні вже зима! Ти ба!
             Зими та осені війна!

пʼятниця

30тий останній листопад УКРАЇНА 20

Унаслідувати дух убивці
Крах коло серця
Розум роздягнутого холоду
Апогей вогнецю
Їжа під столом, збирай забирай
Нервово кричати до пошуків шепоту
Ані мур-мур, на вустах застиглої крові,
       на губах, зимою похрещених завтра!

субота

24тий листопад. ЗНОВУ Я.

Нещодавно гостював у своїх знайомих, людей,
по духу, та й будиночок відповідний, у центрі
міста, не надто високий, зі скрипучими східцями.
 Сиділи на кухні, розмови вели всіляко-бічні,
випивали, але скромно, без фанатизму, словом
час ковтав нас, ми ж намагалися заповнити його
чимось пристойним, щоби на завтра не зламалось,
не розтопилось, а в голівках наших, надовше зали -
шилось, сказане, почуте. Більшість людо-компаній,
хочуть зі свого збіговиська сотворити, щось таке,
"етакое" самі не знаючи що!?
  Мені випало місце навпроти вхідних дверей.
На дверях, знаєте бувають такі зі склом, через які
можна зазирнути у коридор, на цих дверях, перед
якими сидів я, було не скло, а у вигляді скла сисіло
дзеркало. Відображало воно всілякі тарілки, горнятка,
те, на що, дивилось. Мені трохи захмелівшому,
чомусь постійно здавалося, що я зазираю до коридора.
     Час був не зовсім пізній, але саме той, коли більшість
людей повертається до халупи, хто звідки хоче, звідти і
приходить. Люди почали швендяти туди-сюди, виходити
заходити, і враз в моїй голові визріло бажання, бачити,
хто куди, звідки, навіщо!? Я зі свого крісла здіймаюся
на ноги, зазираю у шибку, а там моя фізія, думаю,
йокл, дримба дзига, шо за фігня, всівся, далі сиджу,
чую знову хтось йде, підводжуся, знову я, і так разів,
зо п'ять, лише пізніше второпав, що дивлюся, не у
прозору шибку, а зазираю у дзеркало, натикаючись
на власну, улюблено-незрівняну пику. Тихенько 
пореготав сам із себе, нікому не признався, так і розій-
шлися всі присутні. Кілька тижнів носив цю подію
у собі, нарешті вирішив поділитися з Вами.
  Маєте бажання посміятися, регочіть на здоров'я,
якщо вистачить фантазії, уявити мене здивовано-
розгубленим, хто на місці якогось сусіда, побачив
себе улюбленого. Сміятися корисно, сміх
 продовжує життя, і лікує від багатьох болячок!

пʼятниця

23тє листопада УКРАЇНА 19

У нас був великий задум
Котитися  НІ! бігти летіти
Разом зручніше здолати втоптати!
Але миттєвість часу невблаганно під шкіру
       впускає, у світ
Їжі, чи кайфу,  на небо підносить, кидає
Напевно МИ не зможемо позбутись
        маски байдужості !?
А ТИ вчора зробив щось, не лише для себе!?

вівторок

20тий листопад УКРАЇНА 18

Упередження
Крикливих круків
Розкішна зима під весною поблякла
Антологія психологія
Їзди по тоненькому леду
Нагостри розум
Антракт на пальцях гітари.

17тий листопад УКРАЇНА 17

Уважний пильний
Кроком боком
Розмови регіт
Аванс кишені
Їзди доволі
Не знаю що це
А може зможеш невпинним кроком.

середа

13тий листопад УКРАЇНА 16

У нього є вибір під голим місяцем
Карта минулого життя на рулетці
Розрізати зелень літа там у середині сніг -
Ами вихований січень. Телефонно -
Ї звістки всім треба пляма перед губами злизу
Негода золотого шлунку пісчаний мотлох ск -
Азився та силою розпачу реве у небо.

неділя

11.11.2012. НЕХАЙ СОБІ ВМИВАЄТЬСЯ.

Погода сьогодні нівроку. Тепленько гарненько, якби осінньо, і якби
весняно. Вийшов я на балкон, повітряного свіжачка на легені покласти.
Вдихнув, постояв роздивився, що на вулиці коється, все ніби гаразд,
люди гуляють. До кімнати зайшов, двері прикрив, дивлюсь, по шибці
якась нагла муха лазить, бзинить, вимагає чогось, ні щоби у куточку,
всістися і на сонечку грітися. Я не злий, я хороший, але підійшов, і
пальцем наглу мушиську взяв і розчавив! Пішов до ванни помити руки,
і саме в цей момент, мені пригадалося, колись давно коли я мешкав,
в районі вулиці Зеленої, на одній вуличці біля похоронного бюро, це
було тимчасовим пристанком, халупа в занедбаному стані, а лагодити,
підмуровувати її якось не хотілося, а на фіга, все одно незабаром звідти
прийдеться звалити. Однієї темної притемної нічки, з подружкою, ще
не спали, чую на кухні хтось нишпорить, не людина, якась тваринка,
ну думаю, мабуть щурисько виліз, бо стрибки були досить спортивними,
(можете спитати, чим щурі є спортивними), а от, є і є!
Господарює на повну, я щурів дуже поважаю, розумні тваринки,
водночас і побоююсь. Подружка каже іди подивись, що там за рейвах,
а я боюся. Підвівся з ліжка, вийшов на кухню, світло вмикнув, стою,
і через велику шпарину у дверях, де не було скла, спостерігаю.... і тут,
із закутка, де стояло взуття, вилазить величезний щурисько,  шмик
у дірку біля вмивальника, і зник. Я в легкому затуманенні стою, і міркую
бля, треба діру чимось закласти завалити!
Доказ, що щурики спортсменами є, спочатку я якимось  дощечками
завалив вилаз-перелаз, і коли нас не було вдома, могутній щурик, все
розвалив, і знову виліз, потім декілька разів, мабуть, його якийсь родич,
вилазив, сам бачив, маленького щурика, який хутко втікав, уздрівши мене.
        Настав нарешті довгоочікуваний день, і шановний пан Микола із жеку
завітав на моє прохання, позаліплювати всі діри, з яких непрохані гості,
приходили у гості. Робота котилася легко і вільно, мов пісня, що розлилась
у ліжку. Різні тумбочки, шафки повідсовували, і враз під однією важкою
тумбищею, здоровенна діра, вся щуряча родина могла би вміститись,
а на дні наше мило, нещодавно, що зникло, пан Микола подивився, і каже
витягуй, ним можна митись, воно захищене, це ж мило! Я подивився на
нього, ні нехай собі миється щуряча родина, нехай він, вмивається сам.

четвер

8мий листопад КИМ МИ БУВАЄМО?

Хто ми, ким ми буваємо,
коли перестаємо бути собою.
Не зовсім, частково, відламаним.
Завтра буде два тижні, як
холодний протяжний вітер,
заволодів моїм тілом, пірнув у мене, і купається,
в теплі серця, яке пошепки мовить ритмічно.
Він вітрисько постійно прочинених гойдалкових,  дверей "Люфту"
 Вітрище холоду під блюзом,
п'яний вітрище під горілку.
Він влився, коли слова пісні, вибігали на зовню.
Він забіг, втиснувся, негідник,  в привідкриту горлянку,
 запалює, може і спалює вже, мої легені,
(відвідати лікаря треба, набридло,
бацили розкашлювань нести)
Дме крижаним вульгарним висловлюванням, породжує,
купи шмарклів, що ковзають, зробивши із горлянки,
гірки зимові, шмаркльо-вітро розваг.
Я часто бував людиною осені.
Людиною кашель,
шмаркльовитим собою, довелося мені,
бути вперше.

створено після спілкування по телефону,
з Юлею Марищук.



вівторок

5тий листопад УКРАЇНА 15

Уклін вибуялої хвилі сліпого стримку
Казна що народилось під вечір
Романтики залізобетонних домівок пал -
Ають плачем об на -
Їджені морди
Німі руки розбитих сердець лихослів'я
А якжеж слова ввічливості по підлозі голками душно.

4тий листопад УКРАЇНА 14

Утрачений збіг сил
Крихкий клопіт корчиться
Рик розгніваних ледозвірів
Або кат вік
Їм мабуть досить
Навхрест роздертя воєн
А ще будинок зовсім молодий-
         спорожніломертвий.

пʼятниця

2гий листопад УКРАЇНА 13

У нього в долонях, живе суцільна брехня
Кричить, блюється, білим голубом, брехня, розлітається світом
Рагулізм, явище вічне, було, є і буде
Ази світу, на фундаменті, солодкої їстивної вати, після сексу
Їм, по хребту все, хто більше накрав, вищий статус увірвав
Нагородити їх повним затемненням, з барабаном, 6-ти куль
Ази світу, малюки повноправні, до змін росту вбивства.







четвер

1ший листопад УКРАЇНА 12

Уповільнений спад листя
Клекоче на кухні закипаючи чайник
Радіє хтось, на підпитку від чогось
А, Маруська звалила під ранок, місце ще
                    тепле від сідниць, сонце- дупи.
Їсти, фігня, бухнути, гуляти, Вітусю чекати
Ненажери тіложери, прийде Христина, між ногами малина
А, чого, розважайся молодим поки є, незабаром життя,
                     за горлянку візьме!

середа

31ший жовтень УКРАЇНА 11

Удавати вампіра губ розмальованих кров'ю
Клишоногим летіти, упасти струнким
Радіти реготати п'яним піднятися, спробуємо, щось нове
Авжеж, ще буде колись, повернеться забутий
Їм пофігу твій біль, душу вбивають слова омертвіння
Ніколи не здавайся не котися, у них пісок. Тобі  Води!?
А, саме так, вони би хотіли, дати піддупника!

вівторок

30тий жовтень УКРАЇНА 10

Убивство осені
Квапиться ключар сніг
Роздирає свідомість холодним скупченням кр -
Апель вони висітимуть бурульками
Їстивними картин полохливого вечора
На вулицях обличчя льоду. Повірили у ч -
Ас морозостійкості. Убивство осені. Хвала
               сніжинкам хмар роздутих до нестями.

28мий жовтень УКРАЇНА 9

Удвічі для себе тутешній сон милозвучного
Ковтання озону посипаного смаком
Рухливих губ облизув -
Ань. Багато вкопаних квітів сто -
Їть головою хитає у день згоди, що
Не можуть вхопити нектар б -
Агряного сходу де сон солодший гіркоти
                 прокидання.

27мий жовтень УКРАЇНА 8

У кожного свій відрізок шляху мандрувань планетою
Кисню запас вина розваг
Розуму чи дурості на призначені роки існув -
Ання. Зліт золотого вістря. Спад брунату ми нако -
Їли необдуманим кроченьком глузду
Не треба поспішати прожити все одним ковтком
А багатогранність не скрешувати не ламати на крихти.

четвер

25тий жовтень УКРАЇНА 7

Удавати з себе безпечного воїна
Кровоносити від тягару злоби
Рвати на шматки шмаття несамовитого життя
Адаптовуватись до щурячої смердючості
Їстися різатись на поверсі народжень
Напханим до блювотиння обіцянками ненажери
Аксіома пихатих пик. Пук пук їм в ніздрі
      аксіома де в пиці бик
                            ПУК ПУК ЇМ В НІЗДРІ.

середа

24тий жовтень УКРАЇНА 6

Утопічний зламаний запах совісті
Колишеться колосся свіжої омани
Різдво спаленого дитинства мовчить вітр -
Ами розцілованої слини під
Її блакиті очима
Ненавидіти, це що до безтями кохати?
А ще я знав якісь слова під час іншого
         спілкування, поблизу обертів сонця.

23тій жовтень УКРАЇНА 5

Убачається
Клишоногий лет волі
Розмір планети рвати кохати
А далі?
Їжакувате здивування
Нетямуще
Автодафе.

21ше жовтня УКРАЇНА 4

Утворення земних правил
Колись гриміли кроки годин росту
Рідний піт струменем клекоче
Апологія освітлених облич
Їсти відлуння привітної галактики
Номер задумали змінити нарешті
Антропофаг помилився ми прокинемось
                    завтра.

вівторок

20те жовтня УКРАЇНА 3

Український сміх
Кришиться ровами червоної трави
Раптом побачив: на горизонті окр -
Аєць сонячного вуха ви -
Їдає словесні постаменти з вуст
На ньому одіж золотих псів
Ажіотаж ніч штовхнутих очима.

17тий жовтень УКРАЇНА 2

Уколом секундним долю вколоти
Кремезний витвір вікнами скнить
Руки розвів погляд розсипався в далеч
Аргумент магічність моза -
Їки холодносонного міста
Навіювання крижаним вітром тепла із спог -
Адів зеленосонячних повік розплющених
        покусів сонця.

15тий жовтень УКРАЇНА 1

У день відчайдушного спалаху
Красти пломіння вогню
Родись велике ніщо
А ми зачекаємо
Їх благословення
Неможливо підстрибнути вище
Апокаліпсису.

13 тий жовтень УКРАЇНА МОЯ РУЇНА

Я втомився бути собою
У країні де мене зневажають
З книжками дисками бігти за юрбою
Чомусь читають слухають але не знають

Мені набридло себе рекламувати
Спустошені очі манекени навколо
Муки людей терпець хоче знати
Хто справжній лікар Україна є хвора

Влада нікчемна коли нажереться
Лусне і зникне вмістиме по стінах
Бабця на милицях до муру зіпреться
Може хтось прийде чутливий на зміну

Україна - моя руїна
Рана болюча на
Обличчі планети

Україна невже окраїна
На окраїні самотньо і зимно
Без винятку всім Василям і Каїнам
Жити по вуха в багнюці набридло

Я живий ще і хочу творити
Машина швидкості не зламана фіра
Скільки можна товкти говорити
Я машина життя а не влади офіра.

Україна - моя руїна
Рана болюча на
Обличчі планети.

середа

3 ій жовтень ОСІНЬ, ЗІ ВСЕСВІТУ СМІХУ...

Осінь звалилась зі всесвіту сміху
нам на потіху
Не розуміємо ми і не знаєм
реготати би нам
Та смурити чомусь починаєм

Під каблуками і підошвами
сиве листя диска вже награло
Співало кричало піщало стогнало
100 пісень наспівало
Так боляче стало

Не розумію, що мені говорить осінь
Я бачу рухи чую дотик я здогадаюсь
Досить!

Хто Вона і чим мене здивує?
На віях всесвіту здригнеться
Затанцює!

четвер

27мий вересень. ЛИСТЯ СПАДАЙ...

Листя спадай до мене льотом
бачиш, я не в змозі
втримати тебе.
Крила вкриті сіллю, зникли,
від ліні.  Я голий,   беззахисний
Вкрити себе неможливо.
Не можливо пірнути, лиш йти.
Почварство людства еволюція віри
Неможливо на самоті, перекричати
їх вуха. Вони живуть, але
насправді, нема їх, закидані
листопадом, дзеркал відображень.
Голову в землю увіткнути
відвернутись, до
тіні лілеї опісля пологів.
Листя спадай, доки Ти долетиш,
все зміниться, сотні разів,
все зміниться знову і знову
по звичному колу.
Листя спадай...

вівторок

25тий вересень. ТІНЬ НА ОБЛИЧЧІ.

На моєму обличчі тінь
Мене збуджує осінь вулиць
Я боюся зізнатися Богові в тому
про що він давно знає,
ні, що Він сотворив, для чого,
йому., Їм  лише відомо.
Боюся зізнатися...
зізнатися ляк собі
Хто розгадає вчинки?
Хто поводир істини?
Хто прибіжить першим
постукати у шибку
забрати сни,
повести їх,
їх зрозуміти,
штовхнути їх у осінь.

На мому обличчі тінь
Мене збуджують вулиці осені.

зі збірки "Отже" 2002 р.
зі змінами.


четвер

20тий вересень ЗНОВУ КРАПЛІ ВІДПУСКАЮТЬ МЕНЕ.

Знову краплі відпускають мене,
Знову краплі штовхають мене,
Знову дощ, знову осінь
Так, бо вчора позавчора,
дні були майже літом,
бігали, тішились, діти.
Знову краплі у моєму волоссі,
Знову краплі, на маківці, по шиї,
на плечах, розмальовують,
день свій,
і одежа під владою крапель,
вже намокли штани, і взуття,
по калюжах до дому,
по калюжах в день новий.
Знову дощ, знову краплі,
люди, бігають змерзлі, мокрі похмурі,
я щасливий, я в ньому,
я не хочу до дому.
Знову краплі, запросили мене!
Знову краплі мене відпускають!

субота

15тий вересень ЖИВ СОБІ...

Жив собі один хлопець, чи собі, чи тобі, він жив
мало відомо, але був при житті
Хтось йому сказав, що Земля, ну Планета
наша, не стоїть не лежить, не висить,
а бігає, як когут за курами, чи віслюк,
за курами, ні, хоча віслюк, віслюк, може бігати,
і бігати, будь за чим. Зупинитись, і далі, торощити
безодню, своїм, ІА, ІА, АЙ, АІ..
То куди біжить, поспішає, наша планета?
Як би висіла, як плащ, чи стояла,
як мешти, чи шкарпетки, то так, а бігти...?
(були часи, ні мила, ні фуя, шкарпетки, могли,
мали властивість, смердіти, стояти, в кутку!)
...ну куди бігти, якщо, бухло, з 10ї,
починає вирувати..., але, але, але!
Дурня, не починає вирувати,
не закінчується, не спиняється ніколи,
котиться, біжить, як Планета...
НАПХАЙ В МЕШТИ ГАЗЕТИ,
БО НА ВУЛИЦІ ДОЩ!
Місько вчоркай,  напився, гейби п'яний лежить
а, виходить, що біжить, на плечах планети,
як пес блохастий, чи хлопець глистастий,
чи фуй, мандовашкастий, чи як?
Жив собі один хлопець, захотів вийти на
вулицю, а планети нема, побігла, втекла...,
(тутка можна було трохи про владу, але, ми люди
толерантні, висловами, спогадами, отруїтися...!?
Він, і не помітив, вийшов,...на вулицю, а там, 
звичайний, зрозумілий, мокрий дощ!
Все правильно, Планета бігла і Осінь зустріла,
Ми змінюємось у часі, якого нема!
Жив собі, один відрізок часу...
Ми надто повільно біжимо,
наша тінь пруткіша, мудріша, сильніша!
Тоді, де ми, тут, чи заховались в тіні, не як
бидло - гроші, а як ми,
ті що були...народжені, сховані, заховані,
і знову,  народжені. Нізвідки, та кудись!
Напхай в мешти газети, бо,
на вулиці дощ! Будеш вищим,
побачиш, далеку краплину...!
Жив собі один хлопець, в одному часі,
чи час, в одному, з НАС!

вівторок

11те ВЕРЕСНЯ, або ПРО ПРИШЕЛЕПКУВАТИХ!

Вони з'явились нізвідки
з посмішкою на чомусь
подібному до обличчя
і покликали мене, у подорож
Всесвітом

Я бачив дивовижні створіння
я нюхав квіти невідомих кольорів
і про нас надивився такого,
що спитав себе чому ми такі злі та
дурні, і збагнув

ПРИШЕЛЕПКУВАТИХ ЯК НА
ПЛАНЕТІ ЗЕМЛЯ, У ВСЕСВІТІ
БІЛЬШЕ НЕМА!

Планети чудернацькі я бачив
і зазирав на монітор у салоні,
де під написом всесвітнє зло
висвітлювали Землю

Сонце око дня місяць ночі
за нами стежать
Не дозволяють знищити планету,
бо знають, ті хто вбиває,
собі подібних, здатні на все!

ПРИШЕЛЕПКУВАТИХ ЯК НА
ПЛАНЕТІ ЗЕМЛЯ, У ВСЕСВІТІ
БІЛЬШЕ НЕМА!

Присвячую, Всім, Хто втратив рідних
друзів, знайомих!
Померлі - вільними птахами, злетіли,
та розчинились в небесах,
недосяжними краплинами,
нового життя!

субота

8мий вересень ЯБЛУКА - ЗОРЯНЕ ДНО.

Вони народжуються бути з'їдженими, соковитими
 відкусами лоскотати язик

Збуджена горлянка
як п'яна Іванка назбирала
яблисьок, потовкла,
дупою руками ногами,
наробила вина,
ще не була  вином рідина
Присмоктало Іванку
дудлила, пхала у себе,
хотіла відчутися в небі
через деякий час
засвітився в очах окраєць
осіннього дна.

четвер

6 тий вересень АНТИХРИСТ. УБИВЦЯ.

Щойно переглянув фільм "АНТИХРИСТ" (...Трієра)
Я не є великим прихильником цього режисера, але його
власне бачення, поважаю, і ним створені кіндрішки,
бачив майже всі. Як говорив Ося Бендер, (...давйте спорить,
я так вижу) Він так бачить, Він так творить, і це чудово!
Дуже приємно, що фільм присвячується А. Тарковському-
режисеру- особистості, за часів совка, і гнилої, смердючюї
системи, де у партійних працівників, і їх підлабузників,
навіть очі штиняли.
Саме таким, повинно бути справжнє мистецтво, без
штампів, кальок, повторів.
 Коли Вона (героїня Антихриста) веде мову, про дерева
Дуби, про жолуді,... я враз чітко пригадав, давно призабуту
маленьку історію
     УБИВЦЯ.
Колись давно, маючи на рахунку прожитих років 14 - 15,
восени, ми хлопчаки, збивали горіхи зі сусідського дерева
збивали, лущили, їли, веселились, сміялись, а що, роки
безтурботнього дитячого дозвілля. Поруч мешкав-ріс, висотній
красень дуб, здоровенний, аж до самісінького неба,
інколи складалось враження, що він зачіпає хмари,
котрі пропливали поверх крони.
Чим меншим є ти, тим більшими здаються дерева.
Підходить до нас якась панєнка, і просить збити їй,
не просто жолудів, а шматок дерева, гілочку, до
школи, вивчати листя, чи щось подібне.
Я чомусь відгукнувся першим. Вбивцею, того дня
повинен був стати я!
Я підбігаю, націлююсь, кидаю своє патидло, і як не
дивно, збиваю, молоденьку, гарненьку гілочку, з купою
жолудів, аж сам здивувався, так точно влучив, зламав
вбив, молоду красуню-гілку.  Я аж запишався собою,
який я вбивця молодець (тоді я цього не усвідомлював)
Може вона була пальцем величного дерева,
 може ще якоюсь живою частиною, а я так просто
відламав, не задумуючись, про біль, про сльози, про розпач,
могутнього висотнього дерева.

понеділок

3 тій вересень ЧИ Я ЗМОЖУ ПРИЙТИ?

Чи я зможу прийти?
Вітер розклався на шляху
сало помідори часник горілка
Він святкує приліт ОСЕНІ
Воїни осіннього нагромадження
ховаються під листям, ще зеленим
Вересню - вереснювати!
Почитали?
Подумали?
Нічого сказати!?

Чуєте цей яскравий писк
Слова осені, ще не народились
вони, ще надто немічні
вони  не в змозі дати
про себе чути
Вони розминаються
випивоном закусоном смурогоном!
Хто зможе першим впасти
під крилами вересня?

середа

29 серпня ЗАХІД 2012 (частина друга)

Виходимо на трасу,  Я , Чекушка,Чіпка, де універмаг(не знаю як цю будівлю
зараз кличуть, при моїй молодості, універмагом, обзивали) позаду на базарі
чебуречна, з парадного входу, вулиця-траса. Чіпка(Павло) проситься з нами,
Він вже добряче п'яний, не хочемо брати, тим більше вхід платний. Верзе
якусь фігню, уривки речень, трохи того, трохи сього, словом, слабак!
Думали думали , не беремо його зі собою, і край, Юрцю (Чекуш) наливай.
Віддали Чіпці маленьку плящинку, на березових бруньках, най ся тіше,
залізли в автобус, пігнали!
Народу трохи  напхалось, повітря мало, їду прію, та не шкодую, не жалію.
Є шо їхати, хто як триндів, 5-хвилин, 15ть, пів години, їдемо тай годі.
Шофер якийсь не добрий, жінка напевно йому вночі не дала, або дала,
не йому.  Доїхали до Родатич, він каже всім хто на фест вилазь,
можна було вийти ближче до місця призначення, а він слонь гумовий,
презік надутий, я ся там зупинєти не буду! от, той во!
Дівчина з Рівного, з тлумаками, маленька тендітна, на фестік поспішає,
а шофер пуй-пуїще!
Вийшли в Родатичах, та й по гімнах вперед, дівчинці допомогли
нести торби.
Файні є в краю родном, пахне сіном і ГАвкають собаки.
Швидкості набираємо, а часу до мого виступу, все менше і зовсім мало
залишається, вже так з підскаком, підбігаємо, бо в 15:00, маю розпочати,
вже за 10ть хвилин, а де то є, шофер-пуй, його знає.
Я дуже не люблю спізнюватися. В мені відразу якийсь дискомфорт
починає домінувати, мене за горлянку брати. Є люди, котрі майже
завжди приходять раніше, бо думають, що спізнюються, а є, що
суттєво спізнюються, бо вважають себе не спізненними!
Бачимо! на горизонті, кінцівку подорожі.
Набираю на моб. Тараса, товариш Васі "Іммортала", гітару на виступ,
повинен був дати, а Він десь за межами, ще більше нервую, фу
нарешті з'явився. Гітара є, вже добре. (подяка їм від мене!)
Де та арт-сцена, курка-мурка, де га?
Знайшов, в середині, пофігу хоч в пикарнині, головне є!
На сцені повний безлад, забули про мене?
На моб. набираю організатора, відповів, музон навколо тарахтить,
2ві сцени навколо, не чую ні пуя, він кричить, я реву.
Підійшла дівчинка-волонтер, заспокоїла, все гаразд, незабаром
мій вихід на сцену.
Відіграв як завжди по своєму, імпровізо-задуманому.
В кого запитував, казали добре було. Добре то добре, чи не так!
Зі собою мали, трохи заспокійливо-розвеселого, хильнули,
ну то шо назад, бо того вечора, ще мав з Калич Блюз, грайнути
в Роб. Домса, треба було сі рухати.
На зворотньому шляху зустрів Мартусю, (Альокси) доцю, файна
стала, справжня красуня, і подружку Юлю, закручену в дулю,
напевно перебухала!
Якісь дітиска, фірою до траси возили за 5ть гривень. Ми всілися,
було весело. Давно фірою  не возився.
Ми з Юрцюм, і купа дітисок, коник молодець, вигрібав, сила!
На трасі глухо, машин мало, субота.
Чую хтось кричить Калич, обертаюся, з буса виглядує Дімка,
гітарист, за сумісництвом басист Green Silence, їх після виступу
відвозили до Львова, вони молодці нас з Чекушкою захопили.
Юрцю, виліз в Городку, я поїхав до рідного міста.
Попереду нова тусовка, інший концерт.

...от так я провів, кілька годин, на фесті Захід 2012,
Добре тепер молодим, в мої часи безтурботності,
такого не було. Головне не зраджувати собі, і все
можна буде відчути вперше!

Трохи є знимок, фіра, коник, гітара, я,
закину на сторінку, подивитесь!

пʼятниця

24те серпня ЗАХІД 2012.

Запросили мене на фестік Захід 2012, що в Родатичах,  арт-сцену,
мештами потерти, побринькати, поскрипіти, поспівати.
Готувався, на гітарі розминався, казали 100 грв. дадуть, дали!
Вийшов по 11тій, з уламками години-хвилинами, настрій люкс!
Клуб Сільмаш, перейшов Городоцьку, одразу з'явилася вона...
маршрутка на Городок, всівся зручно, їду у вікно зазираю,
щось пригадую,  мрію, мабуть, незвичне на мене чекає?
Всі хто до Грудека, вилази, ми на місці. Вийшов.
Розрісся Городок, насичений!, останній раз тут був,
коли проїзд 5ти гривнівку коштував.
Завжди любив на самоті, походити вуличками містечка, гарно.
Спогадів багато, вперше Городок мене зустрів, коли мав 18ть,
1982р приїхав до когось на проводи, набухався, у місцину
закохався, навпіл розкраяв душу на два міста, родився я у Львові.
Народ кайфовий був, пункери, рокери, музон старий хардовий
поважали.
Приїхав Бурштин, привіз наркоту, і....

В Городку я бував стільки разів, що 18ти-20ти річні стільки
днів, ще не прожили. Один раз цілий тиждень провів- прогуляв!
І в міліції бував, і в так званому "мавп'ятнику" неодноразово,
один раз цілий день протримали, падли, суки!,
словом є що згадати, колись повернуся до цієї теми!
Набираю Чекушку на моб. кентуха мій, ще з тих часів,
відповів, сі добазарили про зустріч.
Привалює з Чіпкою, і той ще з совєтського минулого
колись до мене прїзджав бобіни з музоном купувати,
цікавився, любив. Зараз якийсь ображений, спитий, аж шкода,
як змінюються люди. Як би самого його зустрів, не впізнав би!
Ну, то як за зустріч!  Звичайно!
Зайшли в центрі, на базарі в чебуречну-чебаксарну, чебурашок
не було. Новий заклад. Вперше побував, флєшка гурівки є, єє!
Випиваємо, чебуреками заїдаємо, гомонимо про минуле,
теперішнє, регочимо, словом класика жанру!
Виступ мій о 15:00, як вже казав вийшов коло 11тої, з дому,
часу ніби валом, то котра там година,  Йокав-Шмокав, 
вже по другій, треба валити, Захід 2012 чекає....

Пригоди не скінчились. Далі буде....
зараз їду на KAPUKAFEST, повернуся, розповім до кінця.
Капучні пригоди, далеко  далеко, у горах попереду!

середа

21ше серпня ОСІНЬ КРАДЕТЬСЯ...

Осінь крадеться
Осінь боїться,
щоби за неї не
забули, дощем
омились, дощу
ковтнули
Осінь знає
Осінь відчуває
відчиняються двері
для неї,
золотисто
багряної феї
Розкидує на шляху
своєму новому
Досить відміру
жити по літу,
місяцями спеки
ойкань спітнілих, променем у вусі зболілих, краплинами
поту на рвоту. Осінь крадеться
Осінь відстоює, б'ється, підповзає, за горлянку
хапає, ще більше тижня...
трохи більше тижня...!



субота

18тий серпень ЗАЛИШАЙСЯ СОБОЮ

Залишайся собою
у гонитві дистанцій
важкого життя
життя легкості, пухнастих кульбаб
У гонитві по колу
Не складай рук на колінах
не відморожуй руки у кишенях
Так, ми часто вагаємось
ми не знаємо де,
правильний крок
Ми не знаємо,
де будемо справжніми
Ми вдихаємо чуже повітря
Де наш озоновий клубок?
у якому голова є вдома
Залишайся собою
це так просто
і так надзвичайно не вдало
Можливо даремно робимо
зайві потуги
Можливо на небі вже давно
розписані долі хмарками
до смерті, і знову
навколо  крилатого вітру
до початку чогось
до початку життя!

 

понеділок

13тий серпень ДОЩ - ВИНО.

Дощ, знову дощ- сп'яніння, кальфус, політ, воля
Хтось кайфує від вина
хтось від горілки
хтось від наркоти, але це кайф що переростає
у біль, у самознищення
Сьогодні ти на підйомі в польоті,
завтра тебе нема!
або нема до смерті, або
поворохнути собою не можеш,
мозок ще живий, тіло перестало слухатись
перестало вигинатись під обставини дня
Ти німий, нікчемний, вразливо-зрадливий
Ти з бодуна, в чорній дірі порожнечі
Дощ - вино
насолодитися природою, явищем
під назвою дощ
Вдихнути, в себе увібрати
запах, спогад, вічність,
відчути дитинство, старість,
відчути себе іншим новим,
сильним, може навіть святим
Дощ - вино
відчути як проростає паросток
творчої насінини, як він прокидається
від крапель, як прагне нового життя
як хоче новий день нагородити,
чимось новим, до селі не знаним,
прагне прорости вирости,
побачити, відчути, зрозуміти,
померти, вільним!
Дощ - вино
святе причастя, гармонія природи
Все решта, що в себе вливаємо,
напої, драконівсько-палючі,
наркоту, із ейфорії спалахом
через горлянку, вену, ніс,
наш перший ворог!
хоча здається кращий друг.



вівторок

7мий серпень В ОКРОПІ БУРМОТІННЯ

Ще декілька хвилин і напишеш
перші словосполучення
вони вже народжуються
в окропі бурмотіння
в окропі протилежності єства
Відклади на голос
підклади під голос
Сьогодні зимний грунт
потрібну швидкість здеформує
Ранковий холод зігріється
ранковий холод знайде
хованку променів
щойно спеченими фразами
В окропі бурмотіння
зліпи число постав
Готово.
Ти увійшов?
Чи вдалося зануритись
у стан творіння?

"Вирваний час всесвіту" 2003 р.
зі змінами.

пʼятниця

3тій серпень СЛОВА П'ЯТОГО ВИМІРУ

Слова п'ятого виміру
скупченість віршооголення
літери квадрату повинні
Відклади напис частинкою живності
Слова п'ятого виміру
не досягти порожнечі
Рукав приховує у собі прохід
Відомі незнані Вхід вихід
Згадані забуті Вихід Вхід
до стану вологості росту
Найдужче стиснути у жмені
Крихти стола
Крихти зоряного неба
Відбиток зоряних правил голодний
без дзеркал смаку
Не напружуйся новонароджений
вимір п'ятого крику
піт дощу.

"Вирваний час всесвіту" 2003 р.
зі змінами.
МИ змінюємось щосекунди!

середа

1ше червня Я ПРИГАДАВ ЙОГО ІМ'Я

Мешкає коло мене сусід, звичайний, повненько-грубенький, живе собі та й живе. Хоча, тепер,
якби я біля нього. Раніше я мешкав в особняку на Галини Гурської, і він особнячився, але трішки далі по вулиці вгору, до Любінської ближче, пам'ятаєте, GG, я вже колись писав. Коли мою
халупу завалили, то пересилили нас, в новий світлий, п'ятиповерховий будинок, і вікна мої,
тепер поглядом, впираються просто в його, так, що виходить я біля нього. Він років на 10ть
молодший, може і на більше, ми з ним почали перетинатися частіше, лише тепер, деякий час
 з приводу переїздів , я відтягувався де інде. Почали бачитися, ну і вітатися звісно ж,
ще частенько я забігав в магазинчик навпроти колишнього кінотеатру "Галичина" по томатний
сочок, полюбляю! Дві тітоньки, там позмінно торгували, і майже завжди, коли не прийду, Він,
мій сусіда, вже  там. Почали, ще частіше бачитися, спілкуватися, і тут якось, я ловлю себе на думці, що, зовсім не пам'ятаю його імені. Я і так, і сяк намагався пригадати, ну ніяк мені не йде!
При покупці чергової банки соку, при розмові, його, моїй, і тітоньки продавщиці, прислухаюся,
може Вона, щось ляпне, бовкне, викаже, зрештою, ні! Ще неодноразово занурювався у спогади-
пригади, марно. Прізвища його називати не буду, з етичних розумінь, хоча воно подібне на Ляпіс, а то, ще поб'є мене, за те, що я такий штурпак, Він, грубенький, та і я нівроку. Так і грав далі блюзо-рок, в повному забутті, імені, добре, що не свого.
Час минав повільно, майже все поруч залишалося без змін. Я вже призабув за свою турботу,
завжди, щось забуваємо з голови викидаємо, і йдемо далі.
 Сусіда мабуть є непоганим шофером, бо до них частенько заганяють автівки до ремонту,
і я бачив як він водить всілякий транспотр, від легкових, аж до здоровенного автобуса.
Вуличка наша є тихенькою, машинки, мешканців, майже не дратують, а ж тут сусіда Ляпіс,
зайнявся, автобусними перекидуваннями людей, приганяє здоровенний автубік, і пердить
ним, то з самого ранку, то з вечора, напускаючи диму, у наші чисті легені. З п'ятого під'їзду
хтось аж почав сваритися, до рук, до бійки, не дійшло, але матюки забруднювали атмосферу, літали, гострі мов леза, як має бути.
Одного  літнього ранку, Ляпіс, перед поїздкою, вирішив, пропердіти свій автобус, і лише завів двигун, кинувши в атмосферу, кілька випуків їдкого диму, я прокинувся, і як це не дивно
прозвучить, пригадав його ім'я. Прокинувся з іменем в голові. Автобус добряче проперджує
нам, наші мізки!

вівторок

31ший липень. ОСТАННІЙ У 2012му.

Підійди до вікон протилежних
контурів
Набери збери повнісінькі
щоки терпіння
Випусти себе у гомін мовчки
у гомін мовчанки
Під світлом потягнувся
розгорнувся
Із світлом злився
пухом світла умився.

Гадаєш один замовиш про себе
Простиш!?
Все вибачать у гаснучій стихії?
Вода на виворіт
вирветься
Стоятимуть між тополями пуху
відзначені в майбутнє.

збірка "Вирваний час всесвіту" 2003 р.
зі змінами.

середа

25тий липень ВИКЛИК МОГО ЧАСУ

Виклик мого часу
на острові припіднятої трави
До горизонту змоченого
сльотавим покровом найменших слідів
Вони обігнали долю сонця
Мільярди років визуджував на місяць
чекав сповіді часу
Викласти уяви збудований портрет
втілити у  вічності масу
Безмежний шматок інструменту кохання
вже іду вже біжу готуй вбрання
Полями карликів натхнення
напоєних до роду пави
виміри планет ще з нами ще на підході
не почнусь я знову кому зачатися в утробі
Промчати кіньми розгніваного пару
і розігнати цю отару
Нехай здолають сенс цих слів
для себе поодинці
Розтоплений свинцем ліворуч
слова вартують не втомленої  думки
прочитаним тобою поруч
Прощавай  побачимось
в твоїх очах промайне освітиться надія
на розпису мечах потреби
Не зволікай Тебе чекають
прокинутись повинна
вродлива витримана стійка
красуня дія.

27. 09. 1993 р.
із збірки "Вирваний час всесвіту" 2003 р.


субота

21ше липня Є БАГАТО ЛЮДЕЙ...

Так, є  багато людей, котрі закохані у дощ
У кожну співанку окремої краплини,
окремої, з маленьким життям лету,
від хмари-мами, до батька-землі.
Саме так, планета наш батько!
Є багато людей, закоханих у дощ,
розмова крапель, із листям, квітами,
комахами, людьми, равликами, що
прокинулись, і вибрались із
спекотних мушель, під душик,
ранкового омиття.
Є багато людей закоханих у дощ,
вони, щось пишуть, фантазують,
мріють, творять, прагнуть.
Я стою і дивлюся, крізь, зумисно
зачинене вікно.
На склі, життя краплини, ще коротше,
вона стікає, сповзає, сохне, зникає.
Дощ завершується, лише окремі
краплини, вдаряючись,
звучать, у минуле...
Все одно, є багато людей закоханих...
Ми чекатимемо, нових крапель,
на обличчя людей, равликів, планети!

четвер

19тий липень ТРОЛЕЙБУС, РАНОК.



Вона заледве увіпхалася в напів
прочинені двері великого тролейбусу
Народу було, як срак, на святі дупи.
Позаду пробирався якийсь молодик,
щільно притиснувся до її чарівних
сідничок, якими вона завжди пишалася.
Такий хід подій Її збентежив
Брудний секс транспорту ніколи не
приваблював,  навіть доторки, противно-неприємно
волали із серця, та молодику було, як глистові
між сідницями, у шоколадній хатці, затишно, м'яко, надземно. 
Слинка переповнювала горлянку, настовбирчений прутень
тертям до сідничок, розхитуванням тролейбуска
вже майже закидував його на дах, чи вище
рогатої металевої худоби, від вибуху в штанах.
Моя зупинка, зірвалося, з пухкеньких губок.
Крізь натовп попливла Вона на вихід.
Лишився Він один, надутий як гандон,
притиснутий до крісла, торбою чиєюсь
на святі першотравня!

середа

18 тий липень ПРОСТО ДОЩ

Кільце польових квітів
над головою під ногами
на руках і в серці
Майбутнє втопленого світу
у пахощах прийдешніх крапель
голівок квітів
Перший подарунок
Перший поцілунок
Землі від спраги
Просто розпочався
Дощ.

вівторок

17 тий липень П'ЯНКІ СЛОВА ВОГНЮ.

Що ж, у всіх напрямках
темряви та світла
переможець Сонце?
Його не впіймано у тенета
верещання, вериску
Тепер Тобі зрозуміло дещо?

П'янкі слова вогню
убивають крізь холод
Відштовхуємо час притягуємо
старість
Властивість намагнічення
тіл, до блиску ребер,
коси смерті.

збірка "Отже..." 2002 р.
зі змінами.

четвер

12 те липня МИ ВИРОСЛИ

Ми виросли
те що приваблювало
та цікавило вчора
сьогодні втратило
солодкавість
Перетворюється
у гіркоту
Земля летить ми
плазуємо
Час висить на боці
Час смолою стікає
сивину роздає

Не все було сказано
не зроблено більшість
за межами кольорового
липня
Висновків глибоких
на мілині
життєвого шляху
Озирнутись можна
побачити
доторкнутися зась!

збірка "Отже..." 2002 р
зі змінами.


середа

11 липня ВОНА...

Вона та, що закохується
по своєму
Бачить біжить
Досягнення мети
в долонях розтирає
Вогонь мета палючих днів
Вона вода питна
у серцевині розпочатого
задуму
Вода убиває вогонь
Залишається дим їдкого
запаху смаку
Зникає побачене чуттєве
Була мрія...
Вона та що помирає
заради  примхи власної
Була мрія
лишилася рілля.

 03. 05. 95р.
збірка  " Отже..." 2002 р.

вівторок

10 липня ЗВИЧАЙНИЙ СОН




Спати лежати                             
під сноведінням
втомлено стояти
Сон крізь мозок
пропускати
Хвіст сну в руці
тримати
Слова реальності
казати
На життя нічне
клубне
наплювати
Щось сон повинен
нам давати
і щось повинен
показати
Коли лягати де
лежати
Під баченням
чужим стояти
Крім того лежачи
вдихати
Частинку свого свята
мати
Слова може й пусті
по правді
висловитись знаті
про сон хотілось
потріпатись
Тепер лягати й
відчувати
сказане на собі
Чудових снів Вам
люди днів.

четвер

5 те липня НАПЕРЕДОДНІ...

Напередодні кмітливої прогулянки
стригти всесвіт чарівним
звучанням
Здригається плач
Спізнився пробирається сміх
Стріли втрутились
в кругообіг грудей
Нарешті підходять до тебе
Вони самі скажуть
Вони знають про заслуги
знівечення
Ти повинен зосередитись
напередодні кмітливої прогулянки
головою об пухнасті хмари
Залишається далеко далеко
внизу на глибокому дні
прикуті Землею до себе
Прикуті стригти
всесвіт
Чарівним звучанням


збірка "Отже... " 2002 р.
зі змінами.

понеділок

2 липня ДУМКА

Якщо не встиг записати думку
не знімай на ніч голови
Думка повернеться
може до тебе
може до іншого викликника
Не так суттєво
Оплески тому, що
землею продовжує
подорожувати
Доки не вхопиш
в голові не народиш
по своєму плекатимеш
по своєму запишеш
Думку яка щойно торкнулася
планети
Застрягла в твоїй голові.

збірка "Отже..." 2002 р.
зі змінами.



неділя

1 липня МАЄ, ЧИ НІ?

Життя не має жодного сенсу!?
Гмм?
але ми повинні пройти
визначений відрізок часу
з людяністю в очах
МИ  повинні, тоді має, чи ні?
Стверджував на вулиці
з краваткою на грудях, хтось,
зранку, розмахував руками
доводячи правильність
слів липня, хоча слова липня
ні чим не відрізняються
від слів червня чи серпня...
...розмахував руками
і зник під написом
вулиця "Гарного настрою"
будинок номер 5
зі сходом сонця
Потрапити би до квартири
дивака слова що говорив
здається не дурні
А Ви на це, що скажете мені?
Таа... давайте просто жити
про відрізок не забувати
життю радіти!
Сьогодні 1ше липня.

субота

30 черв. СВИСТ ПІД ВІКНОМ

Свист під вікном
ноги порахували сходинки
Вона опинилась переді мною
за сімнадцять хвилин північ
Бігтимеш у новий день
крізь невидиму межу
Вона одягла святкову спідничку
небо наповнене зорями завше
Зорі дихають
Зорі подихом обертають
планету
Сьогодні ми Завтра інші
хлопець з дівчиною бігтимуть
біля сну вітрів
Їх очі наповняться любов'ю
коли вагадло відрахує опівніч
Свист під вікном
прокинувся посмішка оживила
сонне обличчя
Який легкий сон
Невже так просто добігти
до вершини кохання
важким стримком
земного тяжіння.
19.04.1995 р.

збірка  "Отже..." 2002 р.

пʼятниця

29 черв. СІДАЮ НА СОНЦЕ

Сідаю на сонце
розмахую ногами
Мчимо назустріч сонцю
іншої галактики
Мене не видно я золотий
від проміння
Мене не видно я золотий
від не народження
Мій постамент після смерті
живий дух польоту
Галактики планети океани
відкриють серця
і першими зроблять крок
назустріч
А давай Ми будемо першими!
05.05.1995 р.

збірка "Отже..." 2002 р.

28 черв. ЧИ Я ПОМРУ...

Чи я помру, чи уб'ють
а може спалять втоплять
Байдуже
Після отримаю безсмертя
або життя нове
Загалом хто його знає
що мене чекає
після смерті!?
Бог знає
Хто мене чекає
За воротами
останнього слова.
01.04.1995 р.

зі збірки "Отже..." 2002 р.


27 черв. ДОЩ СМІЄТЬСЯ...

Дощ сміється, сміється гучніше
плаче вогонь для себе
Я у ваших руках
в кулаці стогін, хоче, на волю
рветься
Між нами вічність завзятих хрестів
між нами повінь
Між нами чорно-біла веселка
на пальцях
Давай намалюємо нову зірку
до губ піднесемо
Очі розплющать шлях
шлях віднайде, серце спровадить
Понад усе, швидкості світла, розум
РОЗУМ!
Дивись, золотоволосий сніг
прокинувся
Дивись, прокидається,
золотоволосий промінь
Невже час?
Дощ сміється, сміється вогонь!

   10. 12.1994 р.

зі збірки " Отже..." 2002 р.

    
  

вівторок

19тий черв. YESTERDAY.

Вчора, вчора великому музиканту, Полу МакКартні, виповнилося 70 років. Вік досить поважний, за земними мірками, і цілком непомітний, за летом швидкості світла. Один невидимий пшик, штрик комара, у ногу чи руку. Неймовірних зусиль треба прикласти, аби прожити ці роки, дожити до них, тут на нашій, величезно- непомітній планеті. Beatles, слово, немов якась магія, в ньому, все, твоє, чуже, навколишнє, добре, погане, тлінне, вічне. Колись, давно придавно , коли я лише починав вставати на ноги,  звідкись, з вулиці, з натовпу, доносилися, до мого, ще, не сформованого мозку, іншомовні слова, назви закордонних музичних колективів, або як їх тоді називали канторами. Вони мене вражали, немов током, я їх про себе неодноразово повторював, і відчував приємну насолоду, як від морозива "Пломбір" за 19ть копійок, тепер такого морозива йок! Тоді у 80ті була передача по Т.Б. "Международная Панорама" вона тривала якихось 30 хвилин, щонеділі, в кінці далеко не кожної вмикали сюжетики, про їх шоу-біз, хвилини на 3, 5, О!, це для мене було бальзамом, на мою не сформовану, запіонерену, закомсомолену душу, по правді до комсомолу мене не взяли, нічого не знав про таваріщя Лєніна, і добре вчинили, нафіга, мені того?
В мене був ровер, велосипед, чи наколісник, бо казали, що ровер польське слівце, велосипед калька з російської, а наколісник, українське, чи як? Дідо мені його колись купив. Катався я по району, вулицями, одного разу, катаюся, катаюся, і враз з чийогось вікна чую валить музонище, пісня "can`t buy me love" Beatles, я аж пригальмував свого, металевого віслючка. Сиджу на сидінні ровера, і чую, дупа, просто пріє, від звуків, що ковтало моє тіло, пісенний драйв наповнював кожну мою клітинку, я повільно ставав іншим.
Mull of Kintyre - для мене, взагалі, як пісня щоденник, не знаю як зараз молодь, колись багато людей, занотовували, свої враження, відчуття, на сторінках зошита, так само для мене багато пісень, є тими зошитами, коли я їх прослуховую, майже все, що відбувалося зі мною тоді, відновлюється в пам'яті, немов перечитую, щоденник, юнацьких років. Mull of Kintyre, вдалося мені почути по "Полякам" "Ту єдинка" і "Радіо Кур'єр" перші передачі, звідки я черпав, музичні знання, в літній період "Лято з Радиєм" це було все!, це було супер! Одного літнього дня року 1978го. Канікули, ніхто не дістає, повна свобода, батьки поїхали з братом на море, я лише з бабцею і дідом,  почув цей сингл, почув, у себе ввібрав, і на дупу впав.
В тата був магнітофон" Daina",і хтось на маленьку катушку-бобину 150ти метрову, записав Бітлів, пам'ятаю, як ми тіпа районні тусовали, набігалися, швиденько, поїсти додому, і знову на вулицю, відверто таке мене не приваблювало, порожнеча, знищення часу, але інколи, треба було і таке вчудити.
Дідо накидав повну тарілку смаженої бульби, дав кілька квашених огірків, і пішов на кухню. Зачиняю за ним двері, і вмикаю найдорожчу плівку, доходить до" Oh Darling" тут мене знову немов кулаком під дих, про бульбу забув, писок відкрив, ще дихаю...Тепер розумію в тій композиції МакКартні, бере дуже високі ноти, і мене як майбутнього вокаліста, зачепило по справжньому. Тепер, тепер я і сам майже, так потягну, а тоді, якби, Марсіани відвідали Землю!, може би, так не вразило. А як мені до рук потрапив вініл, вже екс. Бітлової групи МакКартні Wings" At The Speed of Sound" 76 р. то я в нього просто закохався, він і на даний момент, залишається най... най... най., з того всього, що витворили всі Бітласи, разом і окремо!
 Гарно вийшло з назвою, оповідки, Yesterday - річ, яка щільно отримує першість, за числом записаних каверів, понад 3700, навіть ми, тобто Калич Блюз, її, і oh darling, зробили, та й,  композиція ця, написана самим сером Полом МакКартні!
 HAPPY BIRTHDAY!    ВЕЛИКА ЛЮДИНО!

понеділок

18тий червень. КВІТИ - ЖИВІ СТВОРІННЯ.

Квіти - створіння живі,
Вони дихають, спілкуються, плачуть
Ми їх не розуміємо
Ми у різних вимірах.
Словники різних мов світу існують
Словника мови квітів, нема!

Я покликав її за будинок
хотів обняти, поцілувати
На підвіконні другого поверху,
крізь шибку, зазирали:
Орхідеї, Півонії, Лілії,
Альстрамерії, хтось, мабуть,
знає мову нам невідому,
хтось  розмовляє...

Цегляні споруди насуплених брів,
роздратували, хмару вечірню,
наповнену грозою.
Блискавка, помчала на подвір'я,
блискавка підпалила морок,
полум'ям, у вигляді живої квітки,
що спалахнула на другому поверсі.

неділя

17 червня ПАВУЧОК В КАЛЮЖКУ СКОК...

          Небом нічним, на краю темряви, на межі,
світанку, прогулювалось НЛО.
З кишень хмари, посипався дощ.
Перехожих не видно, розбіглися,
ноги і вуха сушити,
гарячий чай із медом пити, може чим,
міцнішим похлюпати кишки...
НЛО над калюжами пролітало,
відбиток залишило,
у виді павучка, стрибнув, що до калюжі,
невже не бачите, оченята,
перед вами, дивляться кудись?
Інопланетяни не хочуть, себе нам відкривати,
а хочуть за нами слідкувати,
про нас все знати,
бо ми як павучки в калюжках,
безпомічні, та голі і майже топимось.
Пролітали Вони,
на асфальті, в маленькому морі води,
їх тінь, прикинулась,
маленьким, кошлатим, добрим павучком,
сьогодні виліз він з під шафи,
куди пірнуло різнобарвне НЛО.                                            
                                                    

пʼятниця

трохи еротики 2, трохи сексу, трохи різної фігні. БАГРЯНА ЗАБАВКА

Багряна забавка вродливої жінки
на вільному березі, сонячний живчик
прикрити їй ліньки
(живчик-не вода газ булька, клітор)
на березі зухвалих, п'яних доярок,
озера, де купаються люди,
пропливають какашки.

Вона опалювалась, лежала
пальчик вміло смоктала
пестила оголені ляжки.
Панамкою вкрила личко,
решта все  наге, циці, пиздичка.
Проходив я поруч я зупинився,
далі пішов, і повернувся.
Ходжу туди-сюди, ніби роздивляюся
кільця води.
Сам кошуся в бік, що притягує
сильніше, ніж сало, горілка, часник,
пиздик, в мене встало,
від пружності, росту, із плавок він лізе.

За хабазами пили ми пиво
від них я пішов, більше не можу,
більше пива не лізе.
Малим тоді був, вперше
голу бабу побачив, це не те, що тепер
інтернет,відео, повно всюди порнухи,
колись якісь знимки із карт
руками ходили, так той вово,що аж
пухли руки і вуха.

Йой він без дозволу виліз,
між ніжки їй подивився,
я пересмикнув раз другий,
весь спалахнув, сріблястою спермою
хлопчик мій вмився,
я засоромився, розчервонівся,
роздивився навколо, нікого,
і почвалав собі кволо.

Вона ж, так зосталась далі лежати,
пальчик власний смоктати,
не побачила, курча, що мій прутень,
краплі королівського смаку (для дівчат,
для деяких хлопців, не для мене)
Виплеснув просто, у невидиму сраку!

написав, ще в кінці 1996 року
думав, думав, опублікую, може для когось,
буде нівроку!

понеділок

11 червень ТРОХИ ЕРОТИКИ...

День був теплий літній ласкавий
я містом гуляв придивлявся до кожної пави
Аж тут раптом, немов тріпнуло током
вона пишногруда, шмигнула боком
я ширшим кроком за нею, за жінкою року,
вивів у ведучі місця, наздігнав, обернулась
легко підійшов до еротичного тіла-тільця.
Невагаючись запросив я на каву, панну чорняву.
Любязністю ми обмінялись, посміхнулись назвались,
розповів анекдот, розреготались.
Йшли собі йшли, завернули до парку,
проміж дерев, зникли сховались.
Зупинились...
Вона оченята примружила хтиво,
через штани, грайливо прутень обняла
і як присмокталась до мене,
облизувала та цілувала,
Я нагнув ошатну, Оксану цицькату,
тут під деревом зеленомохнатим,
у пип'яту дупцю, вродливу, сперся собою,
і нумо трусішки здирати однією рукою,
другою розгойдував циці,
великі солодкі вродливі, як киці.
За кущами вже когось гвалтували,
та бідно-щаслива стогнала,
муркотіла пищала.
Мені, щось стало недобре, якої курвої мами
роздягаємось під промінцями.
В голові дурні думки, літали кружляли
до поки не впали...
Щось збився, ага далі...
На травичку ми полягали,
груди Оксани смачно стояли
піхва до акту, жаром палала,
в Оксани це вперше, такого раніше
ніколи не знала, не відчувала,
ні, в ній вже порпався, хтось раніше до того,
та на природі, це вперше, коли дупця,
торкається квіток, і лізе травичка до піхви.
Мій фалос від такого, здійнявся, до печерки,
шмигнув, там заховався.
Як там всередині, хоч в невеличкій пизді, але літаєш,
і смачнішого за це ніколи не взнаєш!,
а може і взнаєш, хто його знає, як в світі буває!?
  Я дригався, дригався спітнів весь і здався
ощасливити її так намагався.
Слухайно Ксеньо, зачекай я втомився,
присів на горбок, потом умився.
В неї хтивістю очі палають, і слинка по губах,
борідці сповзає, вона нагинається,
і мій фалос ковтає, прицмокує, смикає, стогне,
зубами кусає, облизує, знову в ротик ховає.
Сиджу і тремчу, невже відгризає...
Якої сраки до неї вчепився,
аахх!... нарешті кінчив, звільнився...
Аж тут, ті, що за кущами товклись, сполохав їх хтось,
дременули вони, скільки було їх там, я не бачив,
чую через гіляччя, пробирається, щось, лізе на нас,
стогне сопе, до нас то дівчисько недогране  повзе.
 Накинулась на нас як на мед.
Срака банька, сім'я швед...
Одна знизу гризе, інша зверху кусає,
я нишком сиджу, та долю благаю.
Дідько мене смикнув, зняти ту шалену Оксану,
злякався, кричу, ой де ти є мамо!?
та друга, невдоволена піською тицьнути,
хоче до рота, ото є сволота!
Баби скажені, недограні весною,
з цицьками сраками, двойною пиздою!
Їх двоє було і я, мало мені не відгризли,
така от трапилась, еротична фігня.


неділя

10тий червень ЗВІДКИ ВЗЯЛИСЯ МИ !?

Коли небо                         
обнімається з небом
Звідки взялися ми?
Герої осені
Герої весни?
Вперше небо обнялося
з небом
Червень літо євро
у Львові
не зволікай поспіши
Побачити інше
побачити те
що Тобі до душі
Коли небо із небом
говорить
Десь далеко
навколо Ми
Герої осені
Герої весни!

четвер

7мий червень ТРЕБА МАТИ ТУТ...

Ні, це були не просто першотравневі дні, коли звичайні люди, ображені аж до горлянки, гейби будівники комунізму, виходили на парад з кульками, та купою червоних шмат, ніби хотіли бика якогось розгнівити. Я і сам якось ходив на таку демонстрацію, правда лише один однісінький разочок, просто тупо примусили. Я колись, ще за часів совка, гадав, що молодь вся така якими були ми. На систему непомітно срали, слухали те, що вони називали "западом", а запад слушаеш!
Одного разу я зі своїм дружбаниськом, потрапили у Ялті до міліції, цілком  випадково. Ми трохи були, лобур'яками, мурмилами, телепнями, але до відвертого криміналу, відношення не мали, так дрібнички всілякі. 80ті славились висловом, якщо Львів обгородити колючим дротом, кожен знатиме, за що сидить, може і так, але це  радше  про тусняки рокенрольно-вуличні, і про людей які самі вміли жити і давали іншим, відчути життя, якщо не на повну, то хоча на половинку.
  До Криму ми потрапили, тупо взяли і поїхали, пофігу, як буде так буде. Я, Уцю, Циклоп, Запал, хлопаки Городоцькі, всі троє вже померли. Надто активний спосіб життя вели, шкода!
Запал-Валєра і Саша-Циклоп поїхали до Севастополя, а Я, і Уцю-Рижий, чекали їх в Ялті, рік був десь 83тій, хотіли одну маленьку аферу крутонути, та з того ніц не вийшло. До хати їхали стопом, трохи довго трохи напряжно, але весело. Ми були молодими, і нам все було попримешта.
  Сидимо ми в тій Ялтинській мусарні, і до нас закидують двох місцевих биків, які починають вихвалятися, що вчора на дискотеці, гамселили двох панків, які приїхали із Пітера, так , що міст які протистояли системі не так вже й багато було, в основному захід, де свідома молодь, намагалася пхнути проти течії, системи маразматичного гатунку. " Рассея" спивалась, решти так промивали мізки, що там нічого людяного вже не залишалось.
  На вулиці розквітав великдень, дерева цвіли на повні груди, весняного запашного повітря. Погодка була чудово-білою, відкрито-святковою. Я прийшов до своєї дівчини Лілі, трохи поговорили, трохи випили, трохи поїли ковбаски, я всівся перед телевізором, поки Ліля на кухні, там щось той во во, і почав автоматично перемикати канали, тут випадково натрапляю на інтерв'ю, майже українця Дмитра Гордона, із серії крутих співаків, розмовного жанру на кшталт Поплавського, може бачили кліп Гордона " Я ульі баюсь тебе" на цілий екран така заточка, краще затичка, бо крім його приємного обличчя, в яке хочеться запустити табуреткою, більше нічого і не видно., ну пригадали? в нього був ще один кліпок-кліпочок, там знялися Леонтьев, Писанка, і навіть ще один, із Львом Дуровим, і Михайлом Свєтіним- відомими російськими акторами, і він той цілий Гордон сидить і втирає,що мовляв не треба мати, ніяких грошей, ніяких зв'язків, що це все дурниці небилиці, а треба мати ось тут, і кладе руку нібито на серце, а насправді на внутрішню кишеню піджака, де я впевнений лежить пару попару штук зелених, і вчить мене як треба робити. Я все своє свідоме життя, виживаю на музичному шляху, тут прилізуть якісь срані мажори, за яких все зроблять, зіграють, заспівають, знімуть кліп, вони сидять і втирають які вони талановито-правильні гандони! Треба мати тут і там і на рахунках в банку чим побільше...Тусуйте по клубах жріть наркоту, ваші мами, тати стільки накрали, що вистарчить не на одне життя, на хєра вам той музон, тратьте баблоси, життя одне, іншого собі не купите ні за яке баблище, не робіть припогано чужу справу, не знущайтеся над людьми, що хочуть почути справді, відверту, чисту пісню, від самого серця!

31. 05. 2005 рік.

середа

РОК ОСІНЬ 87

Саме під такою назвою, в Луцьку 1987 році, відбувся фестиваль рок музики. Він був настільки віддаленим від справжнього року, що місцями почуте побачене доходило і доводило нас, до відвертого підреготування над навколо створеним. Нас, це тодішню групу Діти Тяжкого Року, або (Д Т Р) у склад якої входили: Ігор (Кабасик або Ковбаса) Мельничук - басова гітара, Ерік (Кабан) Хрептик -гітара, бек вокал, мій молодший братиско Мирослав Калитовський -барабани, і звичайно я Олег (Калич) Калитовський -вокал, таким складом, ми вирушили до Луцька!
   Часи тоді були, скажу Вам, далеко не найкращі. Теперішній молоднячок, що вродився в кінці 80тих, початку 90тих, навіть уявити собі не зможе, як виглядають, порожні магазини, в яких майже нічого немає, і аби випити якогось там пива чи винця, треба було добряче побігати по магазинчиках, для того щоби віднайти, бажаний напій.( Чітко пам'ятаю, після якогось концерта, на наступний день, захотілося пива, пів міста оббігав, на пив завод аж забрів, так нічого і не знайшов!)
  В автобусі до Луцька душно не було, як не як осінь, місяць був  вересень, може жовтень, не пізніше бо на вулиці стояла досить тепла погода. Ми повсідалися у крісла, і почали переглядатися, із запитанням в очах, а випити щось в нас є!?, на Луцьк покладатися було не доречно, якщо у Львові тиснява за пивцем-винцем, то що тоді провінційне містечко, невже чимось може потішити. Чим далі від великого міста, тим менше товару по магазинах. На сцену виходити цілком тверезими, тверде НІ! трішки затуманитись, увійти в образ було необхідно. В мене із собою дещо було, Всі видихнули з полегшенням. Ми тоді в музичному плані, щільно сиділи на RUSH. KING CRIMSON. VAN HALEN. і відповідно наш музляк, сприймався, як свіжозварений в казані музичний рок вибух. З чим і подалися на фестиваль Рок Осінь 87.
  Перед від'їздом в мене на руці вискочив, якийсь не приємний чирячисько, я взяв і вичавив його, мабуть потрапила якась інфекція, він замість того щоби зникнути, розрізся і став, ще більшим, словом рука була забинтованою!
  Луцьк місто привітне, в магазинах саме шампанське, яке негативно впливає на горлянку!
  Ми за кулісами, групи виходять, сходять зі сцени, але роком, щось і не пахне, навіть не смердить, з дивною мімікою на фізіях переглядаємося, може не туди втрафили!? Ні об'являють, Наш вихід... вигляд у нас тоді був...Ерік натягнув на себе Куклускланівський чорний балахон, Кабасик в чорній майці black sabbath, я в так званих лосінах, чорній метал куртці, я до речі так і по вулицях ходив, як на тепер, це дитячі невинні забави, а на ті часи, фурор, вибух! (див. фото)
ще й мій чирячисько! Після першої композиції журі фестивалю нас зупиняє, і розпочинає діалог,
що це за така музика, чому всі в чорному, в мене замотана рука, наркомани, що всі грають рок, а ми невідомо що, і так далі в такому дусі, єдиний хто за нас втрутився, це Сергій Шишкін. Тоді я його ще не знав, лише за багато років, випила нагода з Шишкіним познайомитись, згадали ті часи, і Він розповів мені, що тоді в далекому 87му перебував у складі журі.  Правда ми відстояли власні позиції, і заплановане на сцені відпрацювали. Тоді брали участь багато групок, пам'ятаю лише одну Анна Марія - гурт Віктора Павліка, тоді Він співав те саме, що й і зараз, тепер розумієте рівень і муз. напрямок цього фесту. Зате через багато років ми зустрілися з Віктором у Києві, і він мене впізнав і пам'ятав, дякуючи фестивалю Рок Осінь 87. Ми тоді були справжніми героями Rock & Rollу
Приємно, скажу Вам, хоч один раз в житті, пройти через незрівнянно-солодкі відчуття!

30 травня КОЛИ ПАДАЄ ДОЩ

Звичайний дощ до якого ми всі звикаємо, зі самого дитинства, і коли він падає, нам не здається дивом, що цілющі краплі втамовують спрагу землі, і не тільки. Взагалі, все, що відбувається на планеті є дивом, але ми настільки звикли, настільки поруч, що сприймаємо радше як чергові витівки природи. Скупчення літер, слів, речень. Я хотів назвати свій творик "Падає дощ", але вже є пісня під назвою такою, в групи E.L.O. з альбому " Time" 81 року. Може, ще хтось залишив таку назву, не знаю, або призабув, хоча є в MAHOGANY RUSH "4" 76 року, твір за назвою "its begun to rain" перекладайте собі самі. Для молоді, що порпається в інтернеті, в контактах, такі не відомі, глибокі роки, навіть не їх народження, що ну його в 76 тий.
  Я дуже люблю, коли падає дощ, як вдалося мені помітити, це притаманно творчим людям, творчим натурам. Андрій Тарковський, великий російсько-радянський режисер, і далеко не лише Він, полюбляв дощовитість, і майже у кожному фільмі, репрезентував його у величі, та красі.
  Одного разу повертався у тролейбусі, із центру додому, у дощову погоду, чи негоду, і через  вікна крапель, що стікали шибками до долу, побачив, як хлопець і дівчина, обоє хаєраті, в джинсі, з різними нашивками, амулетами, пістрявими стрічками, босими танцювали під сильним дощем, майже зливою, вони були мокрими до останньої пістрявої нитки, але веселими та щасливими!
  На старій хаті на GG, полюбляв залишатися у цілковитій тиші, під час дощу, і прислухатися до мови кожної краплини, що летять до нас із далеких небес. З даху до землі, будинком тягнулася, труба-ринва, через яку дощовий струмок потрапляв у землю, я до нині пам'ятаю незабутні звуки, мільйонів об'єднаних краплин, в мелодії дощових годин. В моменти  співу дощу, в серці прокидалась справжня поезія, сам дощ, це поезія природи.
  Неподалік "Опери" є кафе-морозиво "Пінгвін". Я зайшов, столик коло вікна був вільним, присів, відслонив їхню фіранку, і почав спостерігати за танцем дощу, погода була саме моєю. Сиджу, думаю, мрію, чекав товариша Ромка Дзвоника, діяча рок культури по вінілу, у маси, ми мали з ним мінятися плитами, я підійшов раніше, ну і пірнув у стан замріяності. Я і безліч крапель, ми разом танцюємо, тротуаром осіннього вечора.
  Пам'ятаю колись моя Мама, голову мила в дощівці. Клала під ринву таку собі ванєнку-мидницю, набиралось води, в хаті загріла, і вперед, а тепер після всіляких Чорнобилів, Житомирів, і не тільки, якби помився то відразу би і оголився, полисів назавжди!

  За самотнім столиком, стаєш безмовним
  атрибутом столом
  Потребуєш живої енергетики, як ковтка
  ранкового повітря
  Вона з морозивом і коктейлем, навпроти сідає
  Вона засмагла в білій спідничці,
  з легкістю краплини починає розмову.
  Обернувся, підтримую, вдалий початок
  Вона ховає морозиво, з ложечки,
  за губками чиєїсь мрії
  У неї приємна посмішка
  У слів виростають крильця
  Торкаються сердець одразу
  Тепліше стає, хоча на вулиці осінь
  Ми бачимось вперше, востаннє, це не суттєво
  За вікном дощ за вікном осінь
  Вона дає номер мобіли
  Я набирати ніколи не буду
  Вперше востаннє
  Попрощались  Вона вибігає під краплі
  За вікном дощ, на вулиці осінь.

Дощ торкається, старого майже пожовклого листя, немов омиває його, та благословляє в останню путь. Завжди під час дощу, на самоті, зосереджуюся і відчуваю, щось інше, словами пояснити важко, немов душа віддаляється від огидного тлінного тіла, і злітаючи танцює разом з краплинами під хмарами сліз, сліз святого неба...
  Ооонде Ромко суне, поволі виходжу з поетичного стану. Суєта суєт, міняти, купувати, продавати, це також треба знати, зашкарубла суєта, нудного нашого життя.

Обіцяли сьогодні дощ, я налаштувався, приготувався, і тут тобі пук!
Мабуть буде вночі...

написав ще в жовтні 2006 р.
подав зі змінами.
 

28 травня ВИСТУП НАЖИВО ПІД ЖИВЕ ПИВО

Субота, звичайний день ні чим аж таким не відрізняється від інших. Хоча, багато хто, заперечить і вигукне, це ж вихідний! Так воно і є, цілковито погоджуюся, це вихідний! Вихідний-дивне слово, не задумувались ніколи? гейби можна було кудись виходити, але в інші дні, також виходимо, заходимо, підходимо,чи не так?...Мій дід Влодко, при житті говорив, що йде до виходку-туалету, також виходив, хоч і не далеко, зараз може хтось і не зрозуміє, але хоч я і народився у Львові, виходок-тубзік, був на вулиці. Уявляєте, зиму, мороз, і нічну срачку брр..ахх.. справжній Rock & Roll.
  Субота 26го травня. Львів'яни FRONT надумали забадяжити концертисько, в підтримку власного, новоспеченого, свіженького альбому, звичайно окремий респект, басисту Роману Трачуку, все якби Він тягнув на собі. Запросили Калич Блюз, Слова, No Limits. Retrowill. Досить пристойний зальчик в Туристі хлопаки самі, розчистили, привели до пуття, і тепер там, час до часу концертують. Того вечора на сцені я побачив не всіх, та впевнений, всі залишилися у живому виграші, принаймі ми Калич Блюз відіграли як має бути, до слів прикладається відео, на нашій сторінці. Калич Блюз, офіційна спільнота, заходьте, дивіться. З грошима під час таких виступів, складновато, за все треба заплатити, зал, апарат, та FRONT нас не образив, за виступ, ми отримали ящик Чернігівського, літрового пивця, вже було веселіше топтати сцену, висмикуючи, пальцями, паличками, горлянкою пісні...
  26го як не дивно на Львів, відбулося багато концертів :Rock garage, запрошував на свою дезово, думову вечірку-тягучку, під керівництвом С. Румежака, який ще й свій деньчик святкував, Кішак і мене запросив,  збирався підійти і туди і сюди, в результаті заплентались на реп. крапку, сейшенили, і пиво пили. Р. Домса-хмільний дім, приймав Механічний Апельсин, і Рівненських панків, Брем Стокер- де тільки не було груп з такою назвою, і туди мене запросили... в C. Bukowski, якісь дві групки, назви в перше такі почув, словом Львів, розростається концертами, а порядного залу, для потужних концертів, не мав, і не має!
  ...Ще до нашого виходу на сцену, десь о 17тій годині телефоную О. Огурі, свому старому товаришу, і за сумісництвом батькові Славчика, барабанщика Фронту, малого можна лише похвалити, і в прямому і в зворотньому сенсі, музично і фізіологічно, виріс на дві голови! Думаю, побачимось з Олегом, поговоримо, по 50ть, для здійняття, духу, бадьорості, те се, і так далі, а на другому кінці бездроту, Він мені, якимось вбитим голосом, на Кривоноса, трапилась, жахлива аварія, де постраждав його однокласник! Ну думаю ні фіга собі, тут концерт свято, веселощі-солодощі, пиво-горілка, а за кілька десятків метрів, світ протилежного...? Я туди сходив, побачене справді жахало, машини практично у щент, люди вижили, і серйозно не постраждали, хотів сфоткати потовчені автівки, але якось, по правді, було не зручно, в людей горе, а тут якась фотосесія. Як дивно все буває, як закручено. Від нас нічого не залежить, плануємо потрапити на концерт, а вже хтось віддав розпорядження, кинути нас під колеса. Хтось повинен бути одразу і тут і там! Прикро! Без цього не можна !?

23 травня МУХИ НА БЛЮЗІ 2

...крутиш ту платівку в руках, якась вона вся, запацькана, замацькана,
і тоді приходить слушна думка, взяти її і почистити. Тут у пригоді
стане незамінний клей ПВА. Я засраним вінілом намагався не
користуватися, пильнутих пластинок, майже ніколи на програвач свій
улюблений не ставив, але винятки були. Потрапив мені до рук, давно це
 було альбомчик ROBIN TROWER "long misty days" 76р., ну не в 76му,
я тоді, ще школяриком бігав, пізніше, десь у 80тих, і вирішив я його
почистити омолодити, надто піднепавшим він виглядав. Процедура не
складна, але потребує вміння терпіння, далеко не кожен міг наважитись
на такий вчинок, боялися, що той клей так і залишиться на вінілі. Отже вініл кладеться на рівне місце, скажімо стіл, і
заливаємо всі треки клеєм пва, тобто накрапуємо клею, великими краплями, клей є достатньо густим, правда попадався такий як сцяки, рідонько-рідкий, а потім, як то сі
каже "льогкім двіженієм рукі" розтираємо по треках, що я і зробив.
Після того, тупо чекаєш коли він висхне, і тим самим "... двіженієм..."
акуратно ніжно поступово, клей знімається. Я намазав, як має бути,
забагато також погано, довго буде сохнути, намазюкав, завалив собі
якийсь музон, і чекаю. В мене на хаті коли щось слухаю уважно, то
дивлюся на колонки, що вивергають звук, тобто слухаю, вбираю
вухами, очима, серцем, так так саме і серцем, колонки стоять на тлі,
вікон балкону, який влітку майже завжди є відчиненим, тобто бачу
динаміки, і вікно з прочиненими дверима. Розвалився на канапі,
лежу кайфую і тут залітає здоровенна мухо-срака, може і та сама,
і сідає просто на R. Trowerа у вигляді вінілу, і падлюка бере та й
приклеюється лапками, смикається, бзинить, пердить,  аж ніяк
не той вово, я одразу повеселішав, день отримав, зайвий стимул
до натхнення. ...бзинить моя мушка, яка мабуть, щойно з якогось
гімна прилетіла, сіпається, а вирвитись, дзуськи! Я музончик
приглушив, новий саунд став приваблювати більше, підійшов,
вдивляюся, вслухаюся, і тут на крилах кохання, залітає її мухойоб,
просто до неї, мене навіть не помітив, і сідає на вініл із клеєм,
і так само успішно, приклеюється. Це був справжній тріумф,
справжня перемога, над мушиськами, які терирезовали мою
хату, може і канапу, своїм недотрахом. Нарешті я їх знешкодив. Більше не будуть
падлюки-мохуки підкидувати мені, гумко-гандошики, підставляти, чесного рокера. Блюз рок
переміг, LONG LIVE ROCK & ROLL.
Мухам гівно, Мені музон, Клей, брудному вінілу!!!
FOREVER!

понеділок

21 травня МУХИ НА БЛЮЗІ

Прокинувся вночі, в голові крізь мізки, оповідка проростати почала, вставати звісно
ліньки. Лежу не дмухаю у вус, бо нема такого чи таких, перші речення, абзаци в голові
прокручую, ніби не погано, знову провалився у сон, канув в небуття сонних бактерій.
Зранку все по іншому в макітрі гудить, ані початку, ні кінця, а фігня якась...!
  Розвалився на канапі слухаю, Creepy Jones Thomas, вареників Вам в писок, без
сметани, хто не чув таких, хоча тут не напасешся, бульби із сиром, явно мало хто знає!
Хлопаки валять важкий блюз рок, на кшталт Groundhogs, що також не попав?, лежу
слухаю, а що робити коли нема роботи, як один дядько в маршрутці прорік, то не є
робота коли нема роботи, так і я. Вслухаюся в Creepy..., альбом 69 року, і тут через
відчинені двері балкону, залітає, здоровенна муха-мушище, як срака на крилах,
літає, бзинить, пердить, навколо мене, музон слухати перешкоджає. Політала,
роздивилася навколо, і вилетіла падлюка-мухоюка.
  Одного разу, як я в кімнаті, прєтав-прибирав, то під своєю канапою знайшов,
запакований презіко-гандошик, і в'їхав, муха та далеко не вперше залітає, пробиває
чи є хтось в хаті, потім зі своїм мухойобом прилітає, і вони той вово падлюки на мому
улюбленому рок канапо-дивані, двері відчинено цілодобово, спека! Від думки такої,
аж закипів-розкипівся. Що їх цікаво привабило, відчинених дверей і вікон, як мушисок
на лайні літа, може музон, що постійно вилітає з кімнати, і мух або приваблює, або
вбиває. Мухи друзі-вороги, блюзомухи, може вони колись були частками груп, які я
полюбляю вмикати Killing Floor. Whalefeathers. Aum. Odin. чи іншими більш відомими
блюз рок групняками, хто його знає? Зумисно такі назви груп  понаписував, трохи покидати понти, та Ви що, не любите інколи понтанутись!?
  Такими бувають, мухи на блюзі, або мухи під блюз...!

неділя

20 травня ЩОЙНО...

Земля втамувала                                       
спрагу
краплинами
весняного дощу
Небо
усміхнулось
веселкою
Смугастий равлик
прокинувся, коли
дощ, забарабанив
у мушлю, Він листям
прогулятися
вийшов, свіжістю
вечора вмитись
Спекотний день                                                                   
пішов на відпочинок
Сріблясті краплини
покотилися квітами
листям землею
Освіжилось
навколо життя,
і задихало
спокоєм тиші.





середа

16те травня МИ - ЗВИЧАЙНІ КРАПЛИНИ.

Далеко, придалеко, припридалеко
Біля сузір'я, Вони, промовчали, якого.
Обертається планетка, навколо тіней та світла
Планетуся квітів, навколо тіней та світла
Інколи квітка одна на ймення Ламера
заплаче, чому не відомо нікому.
Зірветься сльозина з пелюсток, летить,
подорожує до долу,
поспішає додому?
Гострий зір променя, навпіл розрізає,
тендітну, прозору краплину,
блискучим ножем, немов, соковите яблисько
Ось вони удвох вже спадають-летять,
невідомо куди?
Він - крапля, Краплинка - Вона.
Простір безмежний, перед очима.
Разом пішли в дит. садок,
наші краплини, на шкільну дискотеку,
прогуляли уроки, на парах есемесками,
перекидались, повертались додому,
біля будинку, вперше поцілувались.
Жили так, що заклала в них, маленька,
Планеточка Квітів, творити добро,
і дрібничкам найменшим радіти...
В мить спаду, розбилось, скінчилося ВСЕ!
Вони, доторкнулись, Землі,
теплим, весняним, дощем!

вівторок

15 травня. ВІТАЮ ВАС, Я ПОВЕРНУВСЯ!

Повернулися ми з Києва, Білої Церкви. Добре було, весело, рокенрольно, є народ, є! котрий любить справжню, живу, музику, що дихає, а не мертв'яком натягується на кістяк, чахлика вмирущого. Парочка тих деньків, залишили по собі, суцільний, могутній позитив! З Білочки,( Білої Церкви) поверталися, донецьким потягом в 02,22 ночі, до прибуття, була можливість поговорити з пасажирами, народ скажу я Вам, в більшості, затурканий, забитий, зашуганий, зі справжнісінького совка., ще й, місцева влада підливає їм гімна в кишені, мовляв на заході України, бандери, боятися треба, і так далі, самі мені розповідали...і робіть висновки люди, куди заведе нас така "миротворча влада" Провідник нашого вагону, вивернулась на зовню, відрубавши, " на тєлячєм язіке разговарівать не будет" (була вже така, словесно-злочинна дурня, по тв. крутили, від якогось даїшника) а сама ні Української ні  Російської мови, близько не знає! В них мова "Ги"  Прикро, люди як люди "и могли бы жить, им бы кепки Ленина, взять и отменить", але ця маленька неприємність, настрою не зламала, тим більше, що в них там коїться, знає кожен. Словом дводенні гастролі, відбулися на висоті  ROCK драйву. Під висловом "НЕ БУДЕМО МИ ВДОМА СТАРОСТІ ЧЕКАТИ, ВАЛИТИ БЛЮЗО-РОК НА ПОВНУ НАМ, СТАРУ,  ПОСТІЙНО, ОБГАНЯТИ!!!

 Калич Блюз, офійійна спільнота, в контакті,
або, Олег Калитовський є відео, фото, словом повний звіт!

8 мий травень ЧАС ДОЩУ ЧАС ВОДИ !

Побіг з танцюючим черевом дядечко
вкрився плащем
Простукотіла асфальтом тітонька
з розчепіркою над зачіскою
Прошипіла машина калюжі розхляпала
пару закоханих заляпала
Прошуміли дітиска реготали
кричали ги-ги!
Познімили сандалі
повдягали мештиска
Спека вилилась у хмару
Хмара довго вагалась
з духом зібралась Ропісялась
Знову прошуміли дітиска
реготали кричали ги-ги!
Спека луснула в небі
Час дощу Час води!

понеділок

7 мий травень БОЇТЬСЯ...!

Самотнім проміж дерев ховався
Вигадував пісні співав собі
бо інших він чомусь боявся
За тінню смерті наганявся
Не поталанило
і жив так далі жив
ходив і говорив
пошепки та вголос,
Що смерті дух боїться тих
хто не боїться смерті!

із збірки "Романтики Сонця" 1998 р.

четвер

3 ій травень НА МЕЖІ ДОЩУ І СОНЦЯ.

На межі дощу і сонця
За тим великим деревом
живе самотній дощ, безлічі крапель.
За тим великим деревом,
мешкає сонце. У відлунні його,
брикаються нещодавно народжені кошенята,
вони не знають на чому загострити погляд,
на що дивитися пильніше.
Кицьки-котята є часткою світла, у забавах муркочать.
За тим великим деревом, готується самотній дощ,
весняний одяг підбирає.
Ех !? весна-літо, надто швидко торкнулися лапок.
Магазинів адреси, у зім'ятті, в смітнику на папері
 Повинен він вийти, і, розшпилити небо,
 Обняти сонце, омити, а сонце, підсушити
його, на вусиках, і на вушках,
кольорових котят, на вулиці відлуння спеки,
змагаються чи бавляться що,
у звичайнісінький четвер.

середа

2 ге травня ПЕРШОТРАВНЕВА КОЗА

От я вчора привітав дівчину Марту, з першим травня, своїми піснями, ну там "Суєта суєт"
"Вена на чолі" "Я вже є тут" "Чорнобривці", на стіну їй закинув., а Вона мені, мовляв, що не трудящийся, яка
фігня-дурня, а сонце, запах весни, відчуття новоствореного кохання, поетичне цвітіння дерев,
все це і є перше травня, від совєтських комплексів, коли ходили на парад, "мир, труд, май" час давно, пропаритись змитись, і одіж
новеньку свіженьку вдягти! Комплекси річ не вдячна, комплекси-свідомості тюрма. Лайна
багато, в головах, у серці, найвищий пілотаж його вміло оминати. Лайно є у кожному, та не
кожен ним користується, далеко не кожен може перестрибнути, і потрапити на суничні
галявини, про які колись містер Lennon співав. До Марти це не має жодного відношення, впевнений вона дівчина, прогресивно свіжих думок, це я так, сам на сам у спілкуванні.
Пішов я під вечір на репетицію з Калич Блюз, готуємось до Києва, Білої Церкви, репетуємо!
Репетуємо, туємо, співаю, стараюсь, надриваюсь, а в носі коза якась завелась, і так мене
лоскоче, від співу, резонує вібрує, в ніздрю колить кусає!, ну думаю, зараз як розпчихаюсь,
заледве доспівав. Вибіг на вулицю, вишмаркав, нехай пасеться, козявка, козище! Перше
травня ж!

понеділок

30 квітня НЕЗАБУТНЄ ?

Сонце підгледіло у зошиті, що я писав
про нього
В останній день місяця, не робитиму
більше такого
Закидані вулиці, ароматом матом
і цвітом
Я цілий зіпрів, на мені краплі, хоча
не огорнутий літом
Що сказати тобі, віднайти намагаюсь
це слово
Як збрехати собі, що мій рух буксує
по колу
Нас сховає в кишеню, гострозуба
підвипивша ніч
А під інше щось питимеш? Буду!
Федоре "дичь"
Так збираю слова, і будую, щось
трішки помітне
Може вдасться мені, і когось поведе
в незабутнє?!

четвер

26 квітень ПОЦІЛУНОК ВЕСНИ

Сонце підкралось до нас
надто близько
Сонце обняло планету
губами
Поцілунок весни я
випадково побачив
Поцілунок весни
нарешті у місті.


субота

нехай буде 22ге квітня. МИЮЧІ ЗАСОБИ

Є в мене такий собі дружбанище Сєрьога. Козак як козак, але любить буханути, так від душі, аж до стругалочки. Що цікаво курвий син, має таку в собі захцянку, лазити ночами,під ранок, під мухою, під дощем, як відомий на увесь світ ман'як Чикотило - відчував збудження, потяг під час дощу, Серьога ж по ночах, прокидався з бажанням, бузанути, буханути., в мене навіть книжуся така була "Маньяк являеться в дождь" комусь дав, і як завжди з кінцями. Серьога маньяком не був - чесний районний розпивоха, може десь і підманіяковував, собі злегонька, але це вже, його бурхливе, ліхтарне, життя.
-Якого кнара,- крикнув я в мобілу, в четвертій ранку. - Я просив не дзвонити по ночах.
- Я думав ти не спиш,- пробурмотів Серьога.
-Пішов до сраки, і більше не дзвони !,- крикнув йому я у відповідь.
Така дуподрочка, не одноразово вибивала мене, з нічних теплих, снів. Інколи я на ніч мобілу тупо відмикав., аби не давати йому приводу, влазити до мене у сни. Певний час так тривало, все у світі триває певний час, як одного разу...
Треба було мені викинути старий холодильник., ну думаю покличу Серьогу, і  заодно буханемо, настрій похмільний був, зі вчорашнього лишився. Прилазить цілий ображений, як Кіса Вороб'янінов, а в пакеті якась фігня.
-Шо приніс,- я до нього.
-Миючі засоби.- каже.
-Які всраку засоби,- знову я,-Холодик старий треба викинути!
-Хотів похмелитися, - каже мені,- Взяв з дому миючі засоби, мав намір поміняти на випивон, а вони сукі магазинні не ведуться....
З холодиком, ні вобли до пива, ніц не вийшло, шось він трендів, гундозив, мусолив, і закінчилося тим, що я його похмелив, дав грошви на цигарки, а він мені як би в подяку, залишив ті всі миючі засоби. На тому і розійшлися.
Якийсь час Серьоги чути не було, і тут, без попереджень, прилазить до мене, аби я повернув його обригані миючі засоби, бо дружина-жона, без них до халупи не впустить. Що цікаво всі грошата які я тоді давав йому на цигарки, і так на продовження гулянки, повернув.
З того часу більше мене не турбує ні в ночі, навіть у день, не чути не видно, навіть сумувати став я за ним, де блазнюється, драйвер Серьога? Така от сила миючих засобів!
Якщо не хочете, аби до вас ночами телефонував Серьога, бо я можу дати Ваші номери мобіл, йому пофігу, був би співрозмовник, по мештах, коня по зубах, говорільня по мештах., то самі подумайте, чого не треба робити, із миючими засобами !

21ший квітень У ЗАЙВИХ ОЧАХ


У зайвих очах світосміху
довго пестити Землю
п'ятами білого пір'я
Сидів Хто на третьому місці
запропонував підняти усіх разом
Віднайшов сьогодні для себе
силует усміхнених жартів
ХТО?  ДЛЯ ЧОГО?  КОМУ?
підносить під ніздрі
запах маленької кульки
народжених заново жартів
Будинків дрібнюсіньких
машин і весняних людей.

вівторок

запрошую ВАС на акустичний виступ КАЛИЧ БЛЮЗ

музей ІДЕЙ вулиця ВАЛОВА 18 А
20 Квітня П'ятниця
початок 20:00
вхід 20 грв.

17 -й кві кві. КИДАЄМ ДРУЖНО ВСІ БУХАТИ

Кидаєм дружно всі бухати
горілкам самогону пиву
на нас, їм, глибоко насрати
Кидаєм дружно всі бухати
мета бухла, здоров'я, розум відібрати
Кидаєм разом всі бухати
підступний бух, забрати нас,
у нас, він, хоче, бичим риком заволати
Вселитись в тілі, в серці,
думки і мову, носами до стіни, ламати
Сьогодні, зараз же, кидаємо бухати
За рідні гриваки, що випиваєм, висмоктуємо
з пляшки, кудись повземо рачки,
купити можна, ого-го!, а залишається
в душі, в кишенях, саме багно.
Плящина закоркована, без нас ніхто,
коли ми випиваєм, вмістиме, вибуху-вода
в нас оживає, підносить високо за хмари,
і з силою в драгву жбурляє.
ТАК не буває, так Є завжди,
здається, що ідемо до води,
насправді, плазуємо,
безсиллям, дурістю, залежністю,
по колу МИ,
туди, сюди!
Туди Сюди!
Кидаєм дружно всі бухати,
разом, до чистої води!