16те травня МИ - ЗВИЧАЙНІ КРАПЛИНИ.

Далеко, придалеко, припридалеко
Біля сузір'я, Вони, промовчали, якого.
Обертається планетка, навколо тіней та світла
Планетуся квітів, навколо тіней та світла
Інколи квітка одна на ймення Ламера
заплаче, чому не відомо нікому.
Зірветься сльозина з пелюсток, летить,
подорожує до долу,
поспішає додому?
Гострий зір променя, навпіл розрізає,
тендітну, прозору краплину,
блискучим ножем, немов, соковите яблисько
Ось вони удвох вже спадають-летять,
невідомо куди?
Він - крапля, Краплинка - Вона.
Простір безмежний, перед очима.
Разом пішли в дит. садок,
наші краплини, на шкільну дискотеку,
прогуляли уроки, на парах есемесками,
перекидались, повертались додому,
біля будинку, вперше поцілувались.
Жили так, що заклала в них, маленька,
Планеточка Квітів, творити добро,
і дрібничкам найменшим радіти...
В мить спаду, розбилось, скінчилося ВСЕ!
Вони, доторкнулись, Землі,
теплим, весняним, дощем!