30 травня КОЛИ ПАДАЄ ДОЩ

Звичайний дощ до якого ми всі звикаємо, зі самого дитинства, і коли він падає, нам не здається дивом, що цілющі краплі втамовують спрагу землі, і не тільки. Взагалі, все, що відбувається на планеті є дивом, але ми настільки звикли, настільки поруч, що сприймаємо радше як чергові витівки природи. Скупчення літер, слів, речень. Я хотів назвати свій творик "Падає дощ", але вже є пісня під назвою такою, в групи E.L.O. з альбому " Time" 81 року. Може, ще хтось залишив таку назву, не знаю, або призабув, хоча є в MAHOGANY RUSH "4" 76 року, твір за назвою "its begun to rain" перекладайте собі самі. Для молоді, що порпається в інтернеті, в контактах, такі не відомі, глибокі роки, навіть не їх народження, що ну його в 76 тий.
  Я дуже люблю, коли падає дощ, як вдалося мені помітити, це притаманно творчим людям, творчим натурам. Андрій Тарковський, великий російсько-радянський режисер, і далеко не лише Він, полюбляв дощовитість, і майже у кожному фільмі, репрезентував його у величі, та красі.
  Одного разу повертався у тролейбусі, із центру додому, у дощову погоду, чи негоду, і через  вікна крапель, що стікали шибками до долу, побачив, як хлопець і дівчина, обоє хаєраті, в джинсі, з різними нашивками, амулетами, пістрявими стрічками, босими танцювали під сильним дощем, майже зливою, вони були мокрими до останньої пістрявої нитки, але веселими та щасливими!
  На старій хаті на GG, полюбляв залишатися у цілковитій тиші, під час дощу, і прислухатися до мови кожної краплини, що летять до нас із далеких небес. З даху до землі, будинком тягнулася, труба-ринва, через яку дощовий струмок потрапляв у землю, я до нині пам'ятаю незабутні звуки, мільйонів об'єднаних краплин, в мелодії дощових годин. В моменти  співу дощу, в серці прокидалась справжня поезія, сам дощ, це поезія природи.
  Неподалік "Опери" є кафе-морозиво "Пінгвін". Я зайшов, столик коло вікна був вільним, присів, відслонив їхню фіранку, і почав спостерігати за танцем дощу, погода була саме моєю. Сиджу, думаю, мрію, чекав товариша Ромка Дзвоника, діяча рок культури по вінілу, у маси, ми мали з ним мінятися плитами, я підійшов раніше, ну і пірнув у стан замріяності. Я і безліч крапель, ми разом танцюємо, тротуаром осіннього вечора.
  Пам'ятаю колись моя Мама, голову мила в дощівці. Клала під ринву таку собі ванєнку-мидницю, набиралось води, в хаті загріла, і вперед, а тепер після всіляких Чорнобилів, Житомирів, і не тільки, якби помився то відразу би і оголився, полисів назавжди!

  За самотнім столиком, стаєш безмовним
  атрибутом столом
  Потребуєш живої енергетики, як ковтка
  ранкового повітря
  Вона з морозивом і коктейлем, навпроти сідає
  Вона засмагла в білій спідничці,
  з легкістю краплини починає розмову.
  Обернувся, підтримую, вдалий початок
  Вона ховає морозиво, з ложечки,
  за губками чиєїсь мрії
  У неї приємна посмішка
  У слів виростають крильця
  Торкаються сердець одразу
  Тепліше стає, хоча на вулиці осінь
  Ми бачимось вперше, востаннє, це не суттєво
  За вікном дощ за вікном осінь
  Вона дає номер мобіли
  Я набирати ніколи не буду
  Вперше востаннє
  Попрощались  Вона вибігає під краплі
  За вікном дощ, на вулиці осінь.

Дощ торкається, старого майже пожовклого листя, немов омиває його, та благословляє в останню путь. Завжди під час дощу, на самоті, зосереджуюся і відчуваю, щось інше, словами пояснити важко, немов душа віддаляється від огидного тлінного тіла, і злітаючи танцює разом з краплинами під хмарами сліз, сліз святого неба...
  Ооонде Ромко суне, поволі виходжу з поетичного стану. Суєта суєт, міняти, купувати, продавати, це також треба знати, зашкарубла суєта, нудного нашого життя.

Обіцяли сьогодні дощ, я налаштувався, приготувався, і тут тобі пук!
Мабуть буде вночі...

написав ще в жовтні 2006 р.
подав зі змінами.