РОК ОСІНЬ 87

Саме під такою назвою, в Луцьку 1987 році, відбувся фестиваль рок музики. Він був настільки віддаленим від справжнього року, що місцями почуте побачене доходило і доводило нас, до відвертого підреготування над навколо створеним. Нас, це тодішню групу Діти Тяжкого Року, або (Д Т Р) у склад якої входили: Ігор (Кабасик або Ковбаса) Мельничук - басова гітара, Ерік (Кабан) Хрептик -гітара, бек вокал, мій молодший братиско Мирослав Калитовський -барабани, і звичайно я Олег (Калич) Калитовський -вокал, таким складом, ми вирушили до Луцька!
   Часи тоді були, скажу Вам, далеко не найкращі. Теперішній молоднячок, що вродився в кінці 80тих, початку 90тих, навіть уявити собі не зможе, як виглядають, порожні магазини, в яких майже нічого немає, і аби випити якогось там пива чи винця, треба було добряче побігати по магазинчиках, для того щоби віднайти, бажаний напій.( Чітко пам'ятаю, після якогось концерта, на наступний день, захотілося пива, пів міста оббігав, на пив завод аж забрів, так нічого і не знайшов!)
  В автобусі до Луцька душно не було, як не як осінь, місяць був  вересень, може жовтень, не пізніше бо на вулиці стояла досить тепла погода. Ми повсідалися у крісла, і почали переглядатися, із запитанням в очах, а випити щось в нас є!?, на Луцьк покладатися було не доречно, якщо у Львові тиснява за пивцем-винцем, то що тоді провінційне містечко, невже чимось може потішити. Чим далі від великого міста, тим менше товару по магазинах. На сцену виходити цілком тверезими, тверде НІ! трішки затуманитись, увійти в образ було необхідно. В мене із собою дещо було, Всі видихнули з полегшенням. Ми тоді в музичному плані, щільно сиділи на RUSH. KING CRIMSON. VAN HALEN. і відповідно наш музляк, сприймався, як свіжозварений в казані музичний рок вибух. З чим і подалися на фестиваль Рок Осінь 87.
  Перед від'їздом в мене на руці вискочив, якийсь не приємний чирячисько, я взяв і вичавив його, мабуть потрапила якась інфекція, він замість того щоби зникнути, розрізся і став, ще більшим, словом рука була забинтованою!
  Луцьк місто привітне, в магазинах саме шампанське, яке негативно впливає на горлянку!
  Ми за кулісами, групи виходять, сходять зі сцени, але роком, щось і не пахне, навіть не смердить, з дивною мімікою на фізіях переглядаємося, може не туди втрафили!? Ні об'являють, Наш вихід... вигляд у нас тоді був...Ерік натягнув на себе Куклускланівський чорний балахон, Кабасик в чорній майці black sabbath, я в так званих лосінах, чорній метал куртці, я до речі так і по вулицях ходив, як на тепер, це дитячі невинні забави, а на ті часи, фурор, вибух! (див. фото)
ще й мій чирячисько! Після першої композиції журі фестивалю нас зупиняє, і розпочинає діалог,
що це за така музика, чому всі в чорному, в мене замотана рука, наркомани, що всі грають рок, а ми невідомо що, і так далі в такому дусі, єдиний хто за нас втрутився, це Сергій Шишкін. Тоді я його ще не знав, лише за багато років, випила нагода з Шишкіним познайомитись, згадали ті часи, і Він розповів мені, що тоді в далекому 87му перебував у складі журі.  Правда ми відстояли власні позиції, і заплановане на сцені відпрацювали. Тоді брали участь багато групок, пам'ятаю лише одну Анна Марія - гурт Віктора Павліка, тоді Він співав те саме, що й і зараз, тепер розумієте рівень і муз. напрямок цього фесту. Зате через багато років ми зустрілися з Віктором у Києві, і він мене впізнав і пам'ятав, дякуючи фестивалю Рок Осінь 87. Ми тоді були справжніми героями Rock & Rollу
Приємно, скажу Вам, хоч один раз в житті, пройти через незрівнянно-солодкі відчуття!