19тий черв. YESTERDAY.

Вчора, вчора великому музиканту, Полу МакКартні, виповнилося 70 років. Вік досить поважний, за земними мірками, і цілком непомітний, за летом швидкості світла. Один невидимий пшик, штрик комара, у ногу чи руку. Неймовірних зусиль треба прикласти, аби прожити ці роки, дожити до них, тут на нашій, величезно- непомітній планеті. Beatles, слово, немов якась магія, в ньому, все, твоє, чуже, навколишнє, добре, погане, тлінне, вічне. Колись, давно придавно , коли я лише починав вставати на ноги,  звідкись, з вулиці, з натовпу, доносилися, до мого, ще, не сформованого мозку, іншомовні слова, назви закордонних музичних колективів, або як їх тоді називали канторами. Вони мене вражали, немов током, я їх про себе неодноразово повторював, і відчував приємну насолоду, як від морозива "Пломбір" за 19ть копійок, тепер такого морозива йок! Тоді у 80ті була передача по Т.Б. "Международная Панорама" вона тривала якихось 30 хвилин, щонеділі, в кінці далеко не кожної вмикали сюжетики, про їх шоу-біз, хвилини на 3, 5, О!, це для мене було бальзамом, на мою не сформовану, запіонерену, закомсомолену душу, по правді до комсомолу мене не взяли, нічого не знав про таваріщя Лєніна, і добре вчинили, нафіга, мені того?
В мене був ровер, велосипед, чи наколісник, бо казали, що ровер польське слівце, велосипед калька з російської, а наколісник, українське, чи як? Дідо мені його колись купив. Катався я по району, вулицями, одного разу, катаюся, катаюся, і враз з чийогось вікна чую валить музонище, пісня "can`t buy me love" Beatles, я аж пригальмував свого, металевого віслючка. Сиджу на сидінні ровера, і чую, дупа, просто пріє, від звуків, що ковтало моє тіло, пісенний драйв наповнював кожну мою клітинку, я повільно ставав іншим.
Mull of Kintyre - для мене, взагалі, як пісня щоденник, не знаю як зараз молодь, колись багато людей, занотовували, свої враження, відчуття, на сторінках зошита, так само для мене багато пісень, є тими зошитами, коли я їх прослуховую, майже все, що відбувалося зі мною тоді, відновлюється в пам'яті, немов перечитую, щоденник, юнацьких років. Mull of Kintyre, вдалося мені почути по "Полякам" "Ту єдинка" і "Радіо Кур'єр" перші передачі, звідки я черпав, музичні знання, в літній період "Лято з Радиєм" це було все!, це було супер! Одного літнього дня року 1978го. Канікули, ніхто не дістає, повна свобода, батьки поїхали з братом на море, я лише з бабцею і дідом,  почув цей сингл, почув, у себе ввібрав, і на дупу впав.
В тата був магнітофон" Daina",і хтось на маленьку катушку-бобину 150ти метрову, записав Бітлів, пам'ятаю, як ми тіпа районні тусовали, набігалися, швиденько, поїсти додому, і знову на вулицю, відверто таке мене не приваблювало, порожнеча, знищення часу, але інколи, треба було і таке вчудити.
Дідо накидав повну тарілку смаженої бульби, дав кілька квашених огірків, і пішов на кухню. Зачиняю за ним двері, і вмикаю найдорожчу плівку, доходить до" Oh Darling" тут мене знову немов кулаком під дих, про бульбу забув, писок відкрив, ще дихаю...Тепер розумію в тій композиції МакКартні, бере дуже високі ноти, і мене як майбутнього вокаліста, зачепило по справжньому. Тепер, тепер я і сам майже, так потягну, а тоді, якби, Марсіани відвідали Землю!, може би, так не вразило. А як мені до рук потрапив вініл, вже екс. Бітлової групи МакКартні Wings" At The Speed of Sound" 76 р. то я в нього просто закохався, він і на даний момент, залишається най... най... най., з того всього, що витворили всі Бітласи, разом і окремо!
 Гарно вийшло з назвою, оповідки, Yesterday - річ, яка щільно отримує першість, за числом записаних каверів, понад 3700, навіть ми, тобто Калич Блюз, її, і oh darling, зробили, та й,  композиція ця, написана самим сером Полом МакКартні!
 HAPPY BIRTHDAY!    ВЕЛИКА ЛЮДИНО!