29 серпня ЗАХІД 2012 (частина друга)

Виходимо на трасу,  Я , Чекушка,Чіпка, де універмаг(не знаю як цю будівлю
зараз кличуть, при моїй молодості, універмагом, обзивали) позаду на базарі
чебуречна, з парадного входу, вулиця-траса. Чіпка(Павло) проситься з нами,
Він вже добряче п'яний, не хочемо брати, тим більше вхід платний. Верзе
якусь фігню, уривки речень, трохи того, трохи сього, словом, слабак!
Думали думали , не беремо його зі собою, і край, Юрцю (Чекуш) наливай.
Віддали Чіпці маленьку плящинку, на березових бруньках, най ся тіше,
залізли в автобус, пігнали!
Народу трохи  напхалось, повітря мало, їду прію, та не шкодую, не жалію.
Є шо їхати, хто як триндів, 5-хвилин, 15ть, пів години, їдемо тай годі.
Шофер якийсь не добрий, жінка напевно йому вночі не дала, або дала,
не йому.  Доїхали до Родатич, він каже всім хто на фест вилазь,
можна було вийти ближче до місця призначення, а він слонь гумовий,
презік надутий, я ся там зупинєти не буду! от, той во!
Дівчина з Рівного, з тлумаками, маленька тендітна, на фестік поспішає,
а шофер пуй-пуїще!
Вийшли в Родатичах, та й по гімнах вперед, дівчинці допомогли
нести торби.
Файні є в краю родном, пахне сіном і ГАвкають собаки.
Швидкості набираємо, а часу до мого виступу, все менше і зовсім мало
залишається, вже так з підскаком, підбігаємо, бо в 15:00, маю розпочати,
вже за 10ть хвилин, а де то є, шофер-пуй, його знає.
Я дуже не люблю спізнюватися. В мені відразу якийсь дискомфорт
починає домінувати, мене за горлянку брати. Є люди, котрі майже
завжди приходять раніше, бо думають, що спізнюються, а є, що
суттєво спізнюються, бо вважають себе не спізненними!
Бачимо! на горизонті, кінцівку подорожі.
Набираю на моб. Тараса, товариш Васі "Іммортала", гітару на виступ,
повинен був дати, а Він десь за межами, ще більше нервую, фу
нарешті з'явився. Гітара є, вже добре. (подяка їм від мене!)
Де та арт-сцена, курка-мурка, де га?
Знайшов, в середині, пофігу хоч в пикарнині, головне є!
На сцені повний безлад, забули про мене?
На моб. набираю організатора, відповів, музон навколо тарахтить,
2ві сцени навколо, не чую ні пуя, він кричить, я реву.
Підійшла дівчинка-волонтер, заспокоїла, все гаразд, незабаром
мій вихід на сцену.
Відіграв як завжди по своєму, імпровізо-задуманому.
В кого запитував, казали добре було. Добре то добре, чи не так!
Зі собою мали, трохи заспокійливо-розвеселого, хильнули,
ну то шо назад, бо того вечора, ще мав з Калич Блюз, грайнути
в Роб. Домса, треба було сі рухати.
На зворотньому шляху зустрів Мартусю, (Альокси) доцю, файна
стала, справжня красуня, і подружку Юлю, закручену в дулю,
напевно перебухала!
Якісь дітиска, фірою до траси возили за 5ть гривень. Ми всілися,
було весело. Давно фірою  не возився.
Ми з Юрцюм, і купа дітисок, коник молодець, вигрібав, сила!
На трасі глухо, машин мало, субота.
Чую хтось кричить Калич, обертаюся, з буса виглядує Дімка,
гітарист, за сумісництвом басист Green Silence, їх після виступу
відвозили до Львова, вони молодці нас з Чекушкою захопили.
Юрцю, виліз в Городку, я поїхав до рідного міста.
Попереду нова тусовка, інший концерт.

...от так я провів, кілька годин, на фесті Захід 2012,
Добре тепер молодим, в мої часи безтурботності,
такого не було. Головне не зраджувати собі, і все
можна буде відчути вперше!

Трохи є знимок, фіра, коник, гітара, я,
закину на сторінку, подивитесь!