Листя спадай до мене льотом
бачиш, я не в змозі
втримати тебе.
Крила вкриті сіллю, зникли,
від ліні. Я голий, беззахисний
Вкрити себе неможливо.
Не можливо пірнути, лиш йти.
Почварство людства еволюція віри
Неможливо на самоті, перекричати
їх вуха. Вони живуть, але
насправді, нема їх, закидані
листопадом, дзеркал відображень.
Голову в землю увіткнути
відвернутись, до
тіні лілеї опісля пологів.
Листя спадай, доки Ти долетиш,
все зміниться, сотні разів,
все зміниться знову і знову
по звичному колу.
Листя спадай...
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Немає коментарів:
Дописати коментар