Щойно переглянув фільм "АНТИХРИСТ" (...Трієра)
Я не є великим прихильником цього режисера, але його
власне бачення, поважаю, і ним створені кіндрішки,
бачив майже всі. Як говорив Ося Бендер, (...давйте спорить,
я так вижу) Він так бачить, Він так творить, і це чудово!
Дуже приємно, що фільм присвячується А. Тарковському-
режисеру- особистості, за часів совка, і гнилої, смердючюї
системи, де у партійних працівників, і їх підлабузників,
навіть очі штиняли.
Саме таким, повинно бути справжнє мистецтво, без
штампів, кальок, повторів.
Коли Вона (героїня Антихриста) веде мову, про дерева
Дуби, про жолуді,... я враз чітко пригадав, давно призабуту
маленьку історію
УБИВЦЯ.
Колись давно, маючи на рахунку прожитих років 14 - 15,
восени, ми хлопчаки, збивали горіхи зі сусідського дерева
збивали, лущили, їли, веселились, сміялись, а що, роки
безтурботнього дитячого дозвілля. Поруч мешкав-ріс, висотній
красень дуб, здоровенний, аж до самісінького неба,
інколи складалось враження, що він зачіпає хмари,
котрі пропливали поверх крони.
Чим меншим є ти, тим більшими здаються дерева.
Підходить до нас якась панєнка, і просить збити їй,
не просто жолудів, а шматок дерева, гілочку, до
школи, вивчати листя, чи щось подібне.
Я чомусь відгукнувся першим. Вбивцею, того дня
повинен був стати я!
Я підбігаю, націлююсь, кидаю своє патидло, і як не
дивно, збиваю, молоденьку, гарненьку гілочку, з купою
жолудів, аж сам здивувався, так точно влучив, зламав
вбив, молоду красуню-гілку. Я аж запишався собою,
який я вбивця молодець (тоді я цього не усвідомлював)
Може вона була пальцем величного дерева,
може ще якоюсь живою частиною, а я так просто
відламав, не задумуючись, про біль, про сльози, про розпач,
могутнього висотнього дерева.
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Немає коментарів:
Дописати коментар