Виклик мого часу
на острові припіднятої трави
До горизонту змоченого
сльотавим покровом найменших слідів
Вони обігнали долю сонця
Мільярди років визуджував на місяць
чекав сповіді часу
Викласти уяви збудований портрет
втілити у вічності масу
Безмежний шматок інструменту кохання
вже іду вже біжу готуй вбрання
Полями карликів натхнення
напоєних до роду пави
виміри планет ще з нами ще на підході
не почнусь я знову кому зачатися в утробі
Промчати кіньми розгніваного пару
і розігнати цю отару
Нехай здолають сенс цих слів
для себе поодинці
Розтоплений свинцем ліворуч
слова вартують не втомленої думки
прочитаним тобою поруч
Прощавай побачимось
в твоїх очах промайне освітиться надія
на розпису мечах потреби
Не зволікай Тебе чекають
прокинутись повинна
вродлива витримана стійка
красуня дія.
27. 09. 1993 р.
із збірки "Вирваний час всесвіту" 2003 р.
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Немає коментарів:
Дописати коментар