11.11.2012. НЕХАЙ СОБІ ВМИВАЄТЬСЯ.

Погода сьогодні нівроку. Тепленько гарненько, якби осінньо, і якби
весняно. Вийшов я на балкон, повітряного свіжачка на легені покласти.
Вдихнув, постояв роздивився, що на вулиці коється, все ніби гаразд,
люди гуляють. До кімнати зайшов, двері прикрив, дивлюсь, по шибці
якась нагла муха лазить, бзинить, вимагає чогось, ні щоби у куточку,
всістися і на сонечку грітися. Я не злий, я хороший, але підійшов, і
пальцем наглу мушиську взяв і розчавив! Пішов до ванни помити руки,
і саме в цей момент, мені пригадалося, колись давно коли я мешкав,
в районі вулиці Зеленої, на одній вуличці біля похоронного бюро, це
було тимчасовим пристанком, халупа в занедбаному стані, а лагодити,
підмуровувати її якось не хотілося, а на фіга, все одно незабаром звідти
прийдеться звалити. Однієї темної притемної нічки, з подружкою, ще
не спали, чую на кухні хтось нишпорить, не людина, якась тваринка,
ну думаю, мабуть щурисько виліз, бо стрибки були досить спортивними,
(можете спитати, чим щурі є спортивними), а от, є і є!
Господарює на повну, я щурів дуже поважаю, розумні тваринки,
водночас і побоююсь. Подружка каже іди подивись, що там за рейвах,
а я боюся. Підвівся з ліжка, вийшов на кухню, світло вмикнув, стою,
і через велику шпарину у дверях, де не було скла, спостерігаю.... і тут,
із закутка, де стояло взуття, вилазить величезний щурисько,  шмик
у дірку біля вмивальника, і зник. Я в легкому затуманенні стою, і міркую
бля, треба діру чимось закласти завалити!
Доказ, що щурики спортсменами є, спочатку я якимось  дощечками
завалив вилаз-перелаз, і коли нас не було вдома, могутній щурик, все
розвалив, і знову виліз, потім декілька разів, мабуть, його якийсь родич,
вилазив, сам бачив, маленького щурика, який хутко втікав, уздрівши мене.
        Настав нарешті довгоочікуваний день, і шановний пан Микола із жеку
завітав на моє прохання, позаліплювати всі діри, з яких непрохані гості,
приходили у гості. Робота котилася легко і вільно, мов пісня, що розлилась
у ліжку. Різні тумбочки, шафки повідсовували, і враз під однією важкою
тумбищею, здоровенна діра, вся щуряча родина могла би вміститись,
а на дні наше мило, нещодавно, що зникло, пан Микола подивився, і каже
витягуй, ним можна митись, воно захищене, це ж мило! Я подивився на
нього, ні нехай собі миється щуряча родина, нехай він, вмивається сам.