Він довго блукав під дощем
самотніми вулицями міста
Вже навіть ліхтарі втомилися
освітлювати дорогу до дому
Він збирав краплі дощу
на власну одежу
Це було його хобі життям
твором мистецтва
Я не знаю ким саме він себе
вважав але нічні вулиці міста
були його поводирем у незвідане
Він повертався до дому
і довго стоячи перед дзеркалом
вичікував останню краплю
Вдивлявся в її обличчя
фоткав і давав їй ім'я
Якось я запитав у нього
як звуть цю краплинку що тебе надихає
Він посміхнувся і промовчав
І я помітив в його очах
запальний вогник чогось нового
до селі не звіданого...
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Немає коментарів:
Дописати коментар