На її волосинках гойдається всесвіт
Він біль і принишклий злодій
Він щомиті викрадає її
А я хотів ковзати волоссям-Рося
Як в дитинстві на санчатах
коли на її волосинках
стрибали веселі сонячні промінчики
Час змінює нас
Вона часто буває сумною
ми вже ніколи не будемо тими
що були вчора
Тепер мені потрібно її
довгоочікуване вродливе слово
Я зачекаю я не вмію чекати
але я зачекаю
Ми забуваємо і знову вчимося
Ми будемо завжди
Росинка чи Рося
Тому що нас просто не може не бути
Це куля з оберемків
гарбузів кавунів і цибулі...
Я давно вже лечу
Хоч вони і показують мені
свої дулі
Швидкість світла для мене дурниця
Швидкість світла далеко позаду
Хтось хотів мені дати пораду
мовляв якась небилиця
я не чую я не сприймаю
я просто люблю я її поважаю
можливо чогось я не знаю
мені байдуже вже
я на крилах
я ковтаю запах її волосся-Рося...
пʼятниця
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Немає коментарів:
Дописати коментар