30.12.2014. СНІЖИНКИ МАНДАРИНКИ або ЩАСЛИВОГО НОВОГО РОКУ!

Сніжинки мандаринки нам падають в долоні
Сніжинки мандаринки у нашому полоні
Їх здатні розтопити чи просто смачно зїсти
Побігти в світ сніжинок чи втомлено присісти

Зануритись в дитинство згадати роки свята
Як весело стрибали навколо мами й тата
І були ми маленькі без дозволу їх брали
Сніжинки мандаринки такі смачні всі знали

І знову ті ж сніжинки рум'яні мандаринки
Не так вони нас тішать вже не ковтаєм слинки
Виходимо під ранок чи просто в темну нічку
Багато з нас таких є хто перейшов вже річку

Та все одно ми мрієм  однаково ми хочем
Згадаємо дитинство в душі аж залоскоче
Поблизу до порогу вже близько до дверей
Мене там хто зустріне промовить голос чий?

Бо за дверима всесвіт святий і справедливий
Записує всі вчинки  Він чесний не лінивий
Отримаєш в долоні чи купу сніго-леду
Чи мандаринок безліч до них цілющу воду

Цей шлях витопче кожен і кожен це відчує
Не буду про сумне   де рік новий ночує?
Він сильний молодий летить на крилах волі
Нарешті принесе нам  щасливу вільну долю!

ЩАСЛИВОГО  НОВОГО РОКУ
ЗДОРОВОГО НОВОГО РОЛУ
НЕХАЙ ПОМРЕ ВІЙНА-ПОВІЯ
ЗДІЙСНИТЬСЯ КОЖНОГО БАЖАНА МРІЯ !!!

27.12.2014. Десь я Почув...!?

Десь я почув...
чи від кульбаби літа
з пухнастими щоками
обличчям як млинець
на  пательні мами
Чи старої снігової баби
з тендітними руками
Чи ще десь від когось
колись і чомусь
що кожна сніжинка...
...є обличчям якоїсь людини
Ось як Павлусь а ця як дідусь
 кожна сніжинка є нами
людьми, що заблукали
між роками й віками
Чумацько-всесвіту шляхами...
Десь я почув...!?
На вулицю вийшов
назбирав сніжинок-людей
на обличчя і комір
У тролейбус заліз не помітив
який це був номер
Байдуже, десь я почув
щось сьогодні забув, про щось
пам'ятаю, та тепер знаю...
тому що, десь я почув...!?

20.12.2014. ДеЗахованийВласнийТи?

Де Захований Власний Я?
В купі шмаття, сміття...
Чи ні...
Я одяг на себе одягаю до смерті
Де дух мій, душа, де є я!?
На небі на землі чи в труні?

Оголене тіло
Незахищений погляд,
Роси, що зникає, встає і лягає
Рука  бородатого Сонця
Рука на обличчі у хмари, це чари?
Що таке я, він, хтось
Хто такі ми?
Встань підійди і візьми...

Спиняємось де, на нічліг
У власному тілі
Після смерті кудись летимо
Де ми є, зрілі?
Не знаю, але мандрую
Здогадуюсь, звідкись я чую
Можливо відомо й тобі...
Де захований  ти!?
Мовчи чи кричи
Візьми відірвись, відшпились
І ЛЕТИ, ти просто ЛЕТИ.
Мабуть там, і захований ТИ!

06.12.2014. НА, ТОБІ...

На Тобі життя на роздуми...
Ти збагнув, що повинен був...!?
Ти побачив, Ти відчув...!?
Прокинувся зранку
Ось він цілий день у твоїх очах
У твоїх долонях
Цілісінький день голим полотном
Ним можна витертись...
У нього можна висмаркатись...
Його можна розмалювати
Теплими кольорами посмішки
Можна вкрити словами любові
Кольорами роздуму Мрій
Зроби  перший крок
Сили на стрибок віднайди
І на Тобі життя на роздуми.

01.12.2014. Грудень Хто Він?

Грудень, звідки він зник,
там, де можливо його любили?
Чому торкнувся планети сьогодні?
Звідки він знає, де приземлитись?
Грудень хто він?
Оповідач таємних історій
Малюк розхристаного волосся
Бешкетник розбитого скла у школі
Рокер забутої гітари на спогад у пляшку
Дідусь стислих років в кулачкові без сили?
Хто він грудень?
Я запитую в себе, я знову я мовчки
До тебе, ще так багато кроків-років
До тебе, хто закинув нам грудку,
під назвою грудень!
Все ж таки хто він, той, що завітав
під димок з димаря...