Йду я по Городоцькій Вже минаю цирк
Весела місцина цирк
Тим часом Сонце набирає швидкості
Розгону і пекти починає все міцніше
Йду далі минув вже цирк
Дитинства спогадів місцину Сонце мене наздоганяє
Від тепла і світла свого мене не відпускає
В пащеку паркості всіх кинути бажає Особистого нічого тут
Літо Просто літо
Йшов я з протилежного боку від цирку
Дійшов до вулички якої колись не було
Нещодавно проламали старі стіни Вуличку підняли
З'єднує Городоцьку і Шевченка Колію проклали
Трамваї ходять 6-й на гору до Костела 7-й через центр
Також на гору по Личаківській
Дійшов до вулички Не знаю назви Глиб стоїть мій старий
Друзяка Олько Картофіль (Бульба) Руки потисли Погомоніли
Думка в мені давно народжувалась мабуть А тут враз прозріла
Живемо як равлики як слимаки Якщо і хочемо кудись ми
Поспішати нас тупо не впускають від самих себе оберігають
З іншого боку Куди нам поспішати Ми всі ще встигнемо
Стати Вродливими мерцями Відправимося до святої
(кому і в інший бік) до святої Мами
Тим часом Сонце Розмальовало нігті Затягнуло шнурівки
Можливо не шнурівки Ніхто не знає Що Сонце носить
Що Сонце має Ніхто не знає
Коло дзеркал нашої долі Причепурило обличчя поволі
І вже збирається на інший бік Планети Нехай вони
(ті інші люди) Танцюють і співають під кастаньєти
Посміхаються і знають що Літо Просто літо
01.08.2020
