Одного разу Розкішна зваблива Осінь
Покликала його до лісу по гриби
По лісі він блукав блукав Зашпортався і в яму впав
Враз все забув шо чув чи знав
І стало легко затишно та тихо
Все чим він козиряв Що знав Повилітало
З різних дірок і навіть у вухо
І стало легко затишно та тихо
Гриби мовчать Жовтяве листя спить
Гілками дерева шарудять не гучно
Осінній легкий дощ Останнє листя
Збиває влучно
Мовчить могутній ліс Чи нам говорить щось !?
Обтріпався Вухань наш Пам'ятань
І вільним без чуток й вар'ятських знань
Почвалав до дому
(Хтось запитає а де тут коми Усім все зрозуміло Навіть без ком
бо Планетою плазує маленький озвірілий Майже здохлий гном)
24.09.2025
