01.05. СТРУНИ НА ПАЛЬЦЯХ...

Напни струну до вершків безглуздя
...до скривавлених нервів
...до огиди поту нізвідки
...до рук порізаних краєм по лезу
...до відчутного поштовху в голос
...до розбитого забитого цвяхами входу
...до приходу піни з порожнини.
Напни струну до вершків кінцевих безглуздя
нехай видасть послання
порубане мільйони разів
порубане ще раз
і складене у двічі.
Струни на пальцях
Струни на шиї
Гітара без струн
Гола дівка
Не захищена на пальцях убивці від крику
...чи співу чи звуку.

25.04. ВИБРИКИ ДНЯ... ТІНЬ.

Блукала тінь,
деревами машинами дверима.
Спостерігав за нею хтось !?
А я не був дурним,
пішов і випив пива.
Пішов і випив пива, чи не пива.
Коли ж я повернувся,
знайома тінь, таке вчудила !?
За нею, хто дивився,
на асфальт-подушці розтягнувся,
на асфальтованій ковдриці розвалився.
Чи тінь йому шепнула, щось,
чи мав він із собою.
Я просто випив пива,
а він під шепіт квітня,
під вітер, що погнав плямисту тінь,
банально взяв, й напився.

22гий квітень ЗНОВУ ВЕСНА

Знову весна знову Вона,
пелюстками лежить під ногами.
Знову весна знову Вона,
нас торкається сонця руками.
Так багато чудес, дещо ми розумієм,
і прокинеться мить,
коли квіти сміятись зуміють.

Я вже вийшов, я йду,
приголублю весну, у долонях.
Ритм, Z Z TOP, AC/DC,
постійно буяє у скронях.
Хоча, дерева, ще голі,
і листочки сліпі у бруньках.
Люди веселі, не кволі,
одіж пістрявий, у них на плечах.

Знову я задивився, у закоханий
роздягнутий світ,
він, і є моїм ритмом, він, і є,
поетичний політ !

17 кві-кві, ВИБРИКИ ДНЯ, ЗВИЧАЙНА ДУРНЯ 2.

В одному тапочку в одному мешті,
Він вийшов із дому нарешті
Він вийшов із дому у вітер
Де вчора проходили діти.
Він вийшов роззирнувся здригнувся
Ніби  весна, в мешті, холод зачувся.
Тапок мовчки примерз до землі.
Стоячи, щось подумав...
пошкробався десь на чолі.
Яка думка вирувала в макітрі,
зранку квітня, на свіжому вітрі !?

16 квіт. ВИБРИКИ ДНЯ, ЗВИЧАЙНА ДУРНЯ.

Він, легенький капелюх,
з чієїсь збитий голови.
Тарілкою по вітру біг,
забіг за ріг, приліг.
Його залишив вітер,
онде, до школи діти.,
Вітрові час летіти !

9тий квітень ВЕСНА - ВОДА

Весна прийшла з любов'ю,
   чи, припливла, до нас.
Весна обняла владною рукою,
    сади поля.
Як поетично я почав, немов
    Тичина чи Сосюра
З домівки вийшов, там калабаня,
     вилазить, знову, хтось, з баюри...!
    там ямище,  де, це, де- факто,
 кругом, де- юре. Стою міркую,
    знову чую... Курча ляга,
обтраскала дурна ломага,
    (ломага це патик)
    Хтось знову в крик...,
машина прокотилась...
Весняні краплі потекли,
  плащем, до долу, і знову я, 
побачив, весну, мокру, кволу.
   Та ну його, я постояв,
пошкробав дупу,  вухо,
   до хати повернувся,
    вмикнути, Ten Years After,
і шкварками, набити бжухо...!

1ше квітня ТАК, ВІН ВЧОРА БАЧИВ...

Так він вчора бачив, день по іншому
Він почув, плач зими , що йде
Серце точить камінь, там по іншому
Ніч під тиском, сонце ріже рве...!

Набагато більше в нього витівок
Хтось побіг, хтось залишився тут
Зупинив трамвай, по переду крок-шок
Сльозою впало слово, з мудрих вуст

Рум'яновуха зима. Сліпа безмовна весна
Закричала Земля, криком райдуги
Оніміла весна, просто Він пішов...!

Вже не буде більше, шуму з попелом
Вже не буде грому, і не буде слів
Чи піднятись вгору, впасти з йолопом
Він розбив ковток, від сміху і до сліз

Він сказав, що краще бути деревом
А Земля згорнулась, в камінь мрій
Ні, наше життя не метрономом є
Ритм, що пливе давно вже діє...!

Рум'яновуха зима. Сліпа безмовна весна
Закричала Земля, криком райдуги
Оніміла весна, просто Він пішов...!

Пам'яті Сашка Неборака - телеведучого,
рок музиканта, просто людини, без якої наш світ,
втрачає, частку кольорів веселки...!

Чому би не посмурити 1го квітня, не очиститись хоч на мізер...!?