Мрія обгорнута ланцюгами тривоги
Змертвілий голос не дасть про
себе чути
Ступити зайвий крок не маю змоги
В мені розбився голос, повинен
тут я бути
Облишу всі старання, присяду
й третій погляд
Все ті ж самі знущання обірвуть
чийсь догляд
Невже скарбниці мало не всіх згризе
зуб клопіт
А втім наплив із балів вік шторм
мене не втопить
Якщо забуду серцем того хто вів
за руку
Накличу на все тіло їх найстрашнішу муку
І відповідь тягуча відродить
оправдання
За всі гріхи колишні, заплатить дитя
раннє!
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Страшний вірш. Як заклинання.
ВідповістиВидалити