Маршрутка №34, я на передньому сидінні, позаду водія.
Мені пощастило, не кожного ранку можна влізти та
ще й присісти. Об'їзди, перекопане місто, я наближаюсь
до місця призначення, хоча до нього, ще огого!
Люди виходять заходять, ранок перенасичений
енергетикою недоброзичливості! Кожному кудись
треба у кожного рвіння день завуздати ним пролетіти
активно!
У салон поглядом я відволікся, знову вилупив
оченята у вікно, готель Львів, гальмівка де "Кумпель"
Зупинка тривала не довго хвилини 2, 3, 4.
І тут я побачив навпроти на газоно-острівці
проміж шоссе, блукала самотня ворона, крадькома
озиралась, споглядала, чи її випадково друзяки
не бачать. Щось кортіло їй таємниче зробити,
по ній було видно, у боки кидалась то ліворуч,
праворуч. Знайшла видно місце, заходилась
дзьобом ямку копати.
В мені закипала цікавість
що відбудеться далі, чим це все закінчиться.
Копала не довго, як поганий господар
підмітає подвір'я, міх мах готово.
Ямка тепла чекає, навкруги роззирнулась
наша ворона, нікого! з травички підняла горішок
у ямку поклала, (на мене подивилась
в маршрутці, аж вогонь по хребті пролетів)
і дзьобиком все закопала, лапками втрамбувала.
Ось така кмітлива ворона зустрілась якось
на шляху, доїзду кудись. Вам сказати не можу,
таємницю мені зберігати.
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Немає коментарів:
Дописати коментар