Краплі сонця оспівують бруківку
голосом весни
Злітають простягають руки до
малюків квітів
Сьогодні звичайний-неповторний день
прошу бери...
Комусь померти-народитись
від життя комусь радіти.
(чи тремтіти)
Інколи трапляється на хвостику
печених яблук
Ніхто нігде ніколи не побачить
і не взнає
Можливо в мить сонцежбурляння
повіриш ти мені
Бо за плечима нас величне
щось чекає...
(забуває чи вбиває)
Ранкові квіти розкидують по Землі
весни волосся
Поталанило й мені сьогодні нарешті
бачу довелося
Вдихне могутній хтось усміхнених
галактик грому
Шукаємо у Всесвіті одвічний шлях
кудись і знов додому.
(народимось й помремо в ньому)
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Немає коментарів:
Дописати коментар