Ех, не наздігнав я капітана Немо
Він в шлунку океану
Чи океано-серці
Ранкові хвилі для нього кава
З балкону глянув
Тиняються живі мерці
Ось озеро, рукою зачерпнути
Така спекотніша підстава
Виходжу
Двері відчинив, в ніздрі задухи
І на тобі, із добрим ранком
Просто в вухо
Звалився
І пикою в пісок зарився
Лежу, чекаю завтра
Бо спека п'ять
Ой, ні чотири
Повинна, чи байдуже
Маленька, щойно вроджена
Розплакатись в моїй квартирі...
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Немає коментарів:
Дописати коментар