Я йшов позаду неї
її сідниці цілував вітер
жодна картина не зможе
довести чи омріяти Це поезія буття
Вони рухалися в такт спеки
І не видимо кохалися з ним
Вітер і сідниці
просто на вулиці І ніхто
не помітив
Добре йому він не помітний
може стрибнути під будь яку
спідничку і полетіти далі
але ми видимі а нас ніхто
не чує і не бачить....
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Немає коментарів:
Дописати коментар