28.12.2017. ЖИВІ СПОГАДИ

Сьогодні по мені цілй день
стрибали мої спогади
Просто товклися Втоптували
мене у щось забуте викинуте
з голови  Болісно закручували в бік
їх народження Коли вони були
живими повними сил а не
 спогадами в дірявих шкарпетках
Чому вони саме сьогодні всі повилазили ?
Цікаво де вони в мені живуть Де сплять ?
Чи кохаються вони в мені старі нечемні ?
А та малеча що народиться від них
можливо  народилась вже
 не буде моєю  Старі всі вимруть
а малюки побіжать далі
Тоді я спокійно видихну і приляжу відпочити...

27.12.2017. БОГ ВСЕЛИВ У ГОРЩИК ЛЮБОВ

В мене на вікні стояв колись
горщик із землею Він постійно
був холодним коли я випадково
торкався його В звичайній розмові
із кимось я згадав за нього
І хтось дав мені декілька насінин
Щоби горщик і земля полюбили
один одного
Я подарував їх горщику і заховав
у його землю
За деякий час коли знову зазирав
у віконце випадково торкнувся його
він був теплим У ньому зародилося
ЖИТТЯ життя не буває просто так
аби бути
Бог вселив у горщик любов !!!

25.12.2017. Я НАРОДИВ ЇХ...

Я замислився сьогодні
мислив мислив і нічого не
намислив Тоді я задумався
чому нічого не намислив
ще трішки помислив встав і пішов
а мої мислянки - думки
Залишилися самі домислювати
Головне що я  народив  їх
і навчив думати...

22.12.2017. ПРОСТО ПРО СНІЖИНКИ...

Я щойно запитував в кожної сніжинки
Навіщо вони прилітають на Землю
Лише одна відповіла але я не зрозумів
Я би міг збрехати прилітають щоби померти
Мені вже набридли розмови про смерть
В них своя мова снігу
Вони літають і в цьому вже великий сенс
Можливо вони летять щоби просто
Розправити крила яких ми не бачимо...

21.12.2017. ЦЕЙ КРОК Є НЕМОЖЛИВИМ

Я вбив сьогодні людину словом
Слово буває гостріше за ніж
і прудкіше за кулю
Але я вбив себе
цей гріх ліг мені на плечі
і нагинає ще блище до матінки Землі
Я не зможу через це перейти
цей крок є неможливим...

21.12.2017. МОЯ КРАСУНЯ СМЕРТЬ

Я не знаю коли я помру
і де я буду потім
моє знищення і стрибки
У ваших очах багато сліз
поділіться зі мною
я вже давно помер в сльозах
Смерть приходила
я  приховав  душу
Я чекаю поцілунку але не знаю
хто мене раніше поцілує вона
чи смерть
Я мабуть вдячний їй за це
що Вона втомилася і йде
надто повільно...
і я не знаю де зараз живу
чи тут чи там куди долетіти
не можливо але дуже легко
перестрибнути крізь простір
Моя красуня сметь це  знає
 Я люблю її і чекаю...

20.12.2017. ТЕПЕР ЖИТТЯ ТОРКАЄТЬСЯ МЕНЕ

І я не знаю де я
і хто мене візьме
за руку і поведе
де маю бути вільним
Я знову помираю
перегорніть сторінку
не буду я читати
В моїх очах життя
Я знову народився
Тепер життя торкається мене

20.12.2017. МЕНІ ДОСТАТНЬО...

В мені немає так багато слів
щоби їх здолати
Вони ковзають губами
дівчинки на котру я дивлюся
я знаю поки вона вимомлятиме
слова я буду жити
Я в неї запитав
в неї ще дуже багато слів
стрибає на губах молодості
я здаюся
мені достатньо...

16.12.2017. ТОДІ ЯК ТИ....

Тоді як ти сказала мені
я просто затупився і забувся
В  словах був вибух
до смерті чи життя
І я не знаю що тобі сказати
сьогодні я помру
чи тупо п'яний
а завтра знову зможу спілкуватися
стрибками на твоїх губах...
Гучномовець на слова зламався
Тепер ми риби
і незабаром десь буде уха...
Так складно закрутив а все простіше
тоді як ти...

15.12.2017. НІЩО...

Мені сказали не треба бігти по переду
це помилка втрати
Їх слова звуки Дії в ланцюгах знищення
я би перегорнув сторінку але її
тонна важкість вбиває мене недосконалого
і я запитую себе чи правильно вчинив
коли виліз з піхви
але я тут Такий як є Беріть мене гризіть
я не просився Мій виграш і програш
Моє забуте і згадане ніщо...

15.12.2017. ПОМИЛКА

Все що я зробив вчора - помилка
Можливо я помилка Не вчасно
випірнув з піхви Моє народження чи смерть
Мої слова чи безмовність
Мій початок і кінець
Я не пам'ятаю початку і кінець повинен
бути простим доступним без нічого...
А все решта помилка...

14.12.2017. ОРГАЗМ

Він як злодій переховується тілом
ніхто не знає де він Куди пірнає
і де буває
Він в очікуванні виходу на сцену
але йому трішки не поталанило
його сцена   збудження штанів чи спідничок
Між ніжками  мед комусь чи дьоготь
 Кожному своє під Сонцем мрій
 з волоссячком  над клітерцем Зачіска часу
Він довго чекає свого виходу
В кожного  свій смак і запах
не всі  сприймають - розуміють
Треба зосередитись інакше Він
не прийде Не дозволить Вам скористатися
своїм вмінням отримати  незвичне виверження
Нас так створили Нас ображають
інколи до сліз буває боляче чи боляче ще дужче
Залишається він Наш вірний друг
якого  можемо покликати  коли захочемо
 не залежить від обставин і не залежить
ні від чого і навіть більше
Він завжди в нашому тілі Просто треба
запросити його Попросити і тіло видихне
щоденні  негаразди...
І стане легко добре ніжно
 поділиться життя кольорами посмішок
в наступний день...

12.12.2017. ПОДОРОЖ СНІЖИНКИ НА НАШУ ПЛАНЕТУ...

Сніжинка розплющила очі
коли наближалась до Землі
Все було ніяким білим білим
Білий колір - ніщо Порожнеча
в тому боці Галактики де сніжинки
вбираються в сукні На подорож-вечірку Кудись...

Вона возилася на колесі машини
стрункої білявки Котра
багато разів перепитувала
в когось Чи він кохає її !?
Хтось продовжував мовчати
чи говорити усіляку дурню
білявка диміла  патичками в губах і руках
і викрикувала слова не відомі сніжинці

Потім сніжуся відпала і прилягла
коло трамвайної колії
стукіт коліс нагадав їй сни
під  ковдрою усміхненого вітру
в кольорових оберемках
колосся Зоряних забав Що ведуть
до любові В маленьких долонях дідуся Снігу

Зненацька хтось піднімає її
і з сестрами  сніжку виліплює
жбурляє у когось Вона летить Мріє не знає
Щось незвідане  заводить її Сніжинка співає
Вона  наколює тепло на кінчики зірочок-лез
летить  Розрізає Пригадує і повільно вмирає...

11.12.2017. ВЗУТТЯ ЗАХЛЯПАНЕ ЗИМОЮ

Вчора тінь далекої планети
пробігла Землею
Здійнявши голову я звичайно
нічого не побачив
Моє взуття захляпане Зимою
стало чистим...

07.12. 2017. НА ВУЛИЦІ СНІГ...

На вулиці сніг
Кожна сніжинка має свою мрію
Як її втілити в життя
Коли Зима така красуня
Життя покотилося далі !?
Чи перестрибуватиме
Кучугури снігу
До маленької щойно народженої
Дитинки -  Весни...

02.12.2017. ЧОТИРИ СНІЖИНКИ НА ВОЛОССІ ЗИМИ

Ми кидаємось намальованими
словами Якраз живі створюють
світ Спілкуйтеся Люди...

Сьогодні одна дівчинка
дивилася на мене якось
по своєму І я відчув що життя
не просто Світло рух чи бруд
Я відчув що життя Поезія

Вродлива смерть приходить
щодня ЇЇ хтось зумів задовільнити
і Вона стала життям

Бачив як краплі дощу пестили
її сідниці Я випив би їх але вона
вже далеко Вродлива молода пружна
Жива і мертва Осінь...

30.11.2017. ЧОТИРИ ВОЛОСИНКИ ОСЕНІ

Бачив як Осінь оголила дупцю
 я не зміг поціувати її
моя душа в іншому місці
я в постійному пошуці
Я ЖИВИЙ !

Стояв і вдихав запах Осені
Вона ще тут і диктує
свої правила
 Запах паленого листя
запах дитинства
колись був повсюди
Ми колись його так любили...

Вчора йшов і плакав
Дощик почався небо плакало
разом зі мною
Мабуть це не слабкість я вважаю
це сила Якщо я можу зізнатися

Йшов і побачив в калюжі Сонце
Воно висловлювалось
словами на завтра
Я переступив через нього
Осінь