Сніжинка розплющила очі
коли наближалась до Землі
Все було ніяким білим білим
Білий колір - ніщо Порожнеча
в тому боці Галактики де сніжинки
вбираються в сукні На подорож-вечірку Кудись...
Вона возилася на колесі машини
стрункої білявки Котра
багато разів перепитувала
в когось Чи він кохає її !?
Хтось продовжував мовчати
чи говорити усіляку дурню
білявка диміла патичками в губах і руках
і викрикувала слова не відомі сніжинці
Потім сніжуся відпала і прилягла
коло трамвайної колії
стукіт коліс нагадав їй сни
під ковдрою усміхненого вітру
в кольорових оберемках
колосся Зоряних забав Що ведуть
до любові В маленьких долонях дідуся Снігу
Зненацька хтось піднімає її
і з сестрами сніжку виліплює
жбурляє у когось Вона летить Мріє не знає
Щось незвідане заводить її Сніжинка співає
Вона наколює тепло на кінчики зірочок-лез
летить Розрізає Пригадує і повільно вмирає...
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Немає коментарів:
Дописати коментар