ДУША

Чиясь бурхлива кров на білих трояндах
Вони гойдаються вулицями на чужих руках
Для них всі руки  чужими за відстутністю власних
Так і залишились колючками  руки
Хтось не впустив їх до росту

Білі троянди з обличчям червоної крові
Їм гидко за когось чи налились від  злоби
Земля знову відчуває образу Хоче стріпати нас із себе
Маленькі вошки-людці Чому стільки агресії
на колючках Списах чи кулях !?

Можливо  не кров це Червоний сором троянди
за наші діяння За наші війни безглузді
Що Сонце аж хоче згоріти Не бачити нас і не чути

Ти біжиш і співаєш пісню білих троянд
Вони ховаються під маскою крові
Ховаються і тихенько регочуть всі з тебе
Крикливо -впевненому Що кров бігатиме
тілом ще довго Що кров не залишить тебе
в день розлуки

Що кров твоя вічно штовхатиме небо
Тобі лиш стояти на місці І шкробати вухо чи ніздрі
Відтак досі не зрозуміло Хто з них живим є
Кров небо чи тіло !?
Так не зрозуміло ...

22.05.2020