10.12.2016. КОТИЛОСЯ СОНЦЕ...

Сьогодні зранку котилося Сонце
Звідки викотилося і куди
котилося нікому не відомо
Зупинилося коло Землі
і нам стало тепліше веселіше
сонячніше Хоча...
якщо зиркнути у вікно не видно його
нам не доторкнутися поглядом
до променів суботи
навряд чи ми відчуємо сьогодні
тепліше веселіше сонячніше
Мабуть Сонце покотилося далі
а можливо передумає
і повернеться !?
А де снідає Сонце ?
Ось і дощик вийшов прогулятись
Коли котилося до нас Сонце
випадково парасольку не зламало ?

09.12.2016. ...без ковтка води

Як вода крізь пальці
Як пісок крізь горло
Як війна на серці
Я за простирадлом віднайденого
    забуття посеред вошей білизни
Навколо мене темрява крикливої тиші
    вона роззявляє пащеку і поглинає
    мене своїм сном
Сном як кров на пальці
Як пісок у горлі
Як війна без передиху
Як життя без ковтка води

07.12.2016. ХТО Я !?

Хто зможе зупинити мене ?
Заіржавілі ланцюги любові
чи золоті ненависті ?
Мій ослаблений дух
чи душа що рветься постійно
кудись ?
вже давно я втомисвя бігти
за нею невгамовною душею
Я колись віднайшов своє Я
І тепер знову втратив
Хто я чи звичайний ніхто !?
Мене тішить одне
Після смерті моя плазучість
чи квола хода
Стане бігом...

01.12..2016. Ми Перегорнули Важку Сторінку

На правій щоці в мене тінь
мого розхристаного кохання
На лівій сніжинки красуні Зими
Я не боюся холоду
Січень мій батько
Мене приваблює магічна  сліпа німа тінь
Вона вхопила  міцно за руку
і веде кудись в незвідане...
Нехай так
Кохання завжди щось незвідане
Я піду навіть побіжу услід за тінню
в новонароджену фантастичну темряву...
Я в лещатах своєї любові
я був під пресом
твоєї втоми майже ненависті
В нас достатньо сил
Ми перегорнули важку сторінку
хоча (нас) як таких ніколи і не було
Тепер можемо вдихнути
на повні груди
Свіжого не займаного
шаленою важкістю Повітря
І хоча сьогодні перший день зими
в мене на серці посміхаються квіти
а на душі Весна!

25.11.2016. НАВІЩО ?

Навіщо люди вигадали слова !?
аби розтриндіти тему про вбивство
Я також хотів почути від них...
з рота вилилось фальшиве блюзнірство

13.11.2016. МУЗИКА ЗИМИ

Сьогодні на очі планети
надто багато сніжинок летіло
Хтось їм дозволив лягати
на очі щоки вії Землі
Сніжинки спадали лягали
під час лету співали
За календарем звичайна ще Осінь
але співали...
На вулицю вийшов
Я почув їх пісні
Листопад 13-й поза бажанням
Зі скрипом і рипом зими під ногами
Проти волі своєї
Подарував нам земним
На частинці  планети
Музику й спів що незабаром
нас вкриє білим віршем
Сріблясту музику зими

11.11.2016. ЖОРСТОКІСТЬ

...ким вона є ?
наші дії, вбрання, можливо мрії
Жорстокість, хіба це справді вона
можливо частка планети
час до часу в різних місцях
накривається чорним плащем жорстокості
І ніхто не винен В кожного свої почуття
Ми губимось в переплетенні линви смерті
любов, кохання, жорстокість
Можливо це я, хто бродить під дощем
розмовляючи з мертвим листям
Я вириваю із себе з корінням свою
хворобливу любов Вона не потрібна нікому
Я вирву і викину на смітник
там їй місце, нехай здохне
і перетвориться
В цілющу юшку смерті
В юшку смерті нового життя
Нової любові Нової жорстокості
Нехай стане чимось іншим
І вибухне в новій людині
Жорстокість
Любов