19.12.2016. ЧАС 5 (НИТОЧКИ НЕРВІВ)

Коли нам за 50-ть ми задумаємось
    що далі і коли...!?
Час котрий поки що є нашим
   тривожно витанцьовує
   танець смерті  Вона підступно
   крадеться обійняти нас в останнє
І останній танець забабахати
   з нами живими
   на невидимих ниточках нервів...
   

18.12.2016 ЧАС 4 (ПРАВДА)

Якось час зустрів правду
  і захотів її причепурити прикрасити
Мовляв ти така не модна  і т.д...
Смерть копнула час проміж ніг
  він застогнав вилаявся
  і второпав...
Правда не потребує жодних прикрас
Головною прикрасою і є Вона
  молода бабуся Правда
І навіть вона Шалено втомилася
  набридати...

16.12.2016. ЧАС 3 (ДРУЗЯКИ)

Хто ж він такий
  загадковий прудкий час
Хто бачив його обличчя
   чи вкрите воно зморшками
   Земного тяжіння
Можливо він і є смерть !?
   чи вони просто приходять
   удвох В обнімку по нас
Час та Смерть...

15.12.2016. ЧАС 2 (МРІЄ ПРО НАС)

Він немовби вітчим-маньяк  що мріє
   про свою молоденьку наливну
   солодкий персик доньку
Слина стікає з його хтивих губ
   секундами хвилинами годинами...

Ми хочемо прагнемо нам не спинити
Він могутній  Розслабитись і просто жити
Нас не було ніколи лише вільний ЧАС
Залітає у гості і вбиває усіх нас...

14.12.2016. ЧАС

Коли ми малі
  ЧАС плентається згорбленим
   старцем з паличкою
Старіємо коли
   ЧАС біжить малюком по морозиво
    в літню спеку

13.12.2016. МОРОЗЕЦЬ АНДРІЙ

Ах... морозець нехай буде Андрій
на Андрія ж вродився
Як я люблю вдихати його
 гарячу дотепність
Коли він йде королем полум'я
 стежками холодних легенів
Він  жартує чи знущається
 то ховається то з'являється
Усе гаразд Карпати в шкарпетках !
Агов морозець в четвер  буде плюс
 а де будеш ти ?
Четвер твій маленький триндець
Вставай руки їм заломай
Усіх іменинників зі святом
Давай наливай...
Підніжку і На дупу грипозну відлигу
Подаруй нам на Зиму
Новорічного снігу
І сплячу красуню Як сльоза чисту кригу !

12.12.2016. НЕВИДИМЕЦЬ Я

Я бачив її сьогодні зранку
Крізь зимові краплі дощу
Навпроти костелу Єлизавети
майже як слово лайливе
 на привокзальній
Зумисно подивився годину 10:18
Вона та що любить Волошки
пройшла біля мене Мобіла
в руках коло вуха Розмову
із мамою вела...

Пройшла  біля мене
Невже я такий не помітний
в час коли повмирали Волошки
чи дощ проковтнув мене в себе
Проводжав пробачав в шумне місто
Вона йшла і зникала
У натовпі розчинялась мене
 залишала із раною далеко позаду
Я ще довго стояв І второпав
Невидимкою став я сьогодні
 можливо раніше Просто щойно
 помітив
Невидимець я Я невидимка