четвер

Поезії

Принеси мій світ очима глибини
немовляти сонця
неси його не розливаючи
у жменях
неси розкидай краплини
жити дух землі.
Направленість сторін
цілуй губами
звиклих сонце чутно знати.
Не першість пагорбів
підійди хтось похилий
поклін застане
з повагою пройти
йому
не посоромивши
свій виклик
кровотечі

субота

Поезії

Спробуй втримати
у звіра своє ікло доброти
не бійся оголення
не порожнеча бачиш небо
піклуйся завжди
відлуння повертається
стоїш після однієї ночі
роздягнуте небо
зіркастого тіла
сльози безмежності
сміх обмежень
наввипередки із часом
пірнаєш у всесвіт
виринаєш новонародженним
Відчини двері
вони кличуть
не лякайся непобаченного
головне почути...