29.04.14. РОЗМОВА ДВОХ МАШИН

Розмова двох машин
Ледь помітними язичками світла
Спокусниці змії у темряві
Розмова двох машин
Вони не можуть підкрастися ближче
Посередині вантажівка- бурмило
Захропіла до появи промінчиків перших
От як вийде водій
Загуркоче двигун
Їдкий дим зостанеться
Вантажівки не видно...
Тоді зникне перешкода в розмові
Чи більше в любові...

в 4, 30 ранку вийшов на балкон
і випадково побачив телепатичну
буззвучну розмову двох машин
котра велася звичайними тихими
вогниками блим блим.

Я Повернуся З Книжусьою П'ятою!

...не так, аби за цей скромно-сонний час нічого не створював, звичайно ні!
тобто, звичайно так! В голові на постій якась поетична карузеля,
але і без фанатизму ( не дня без строчки), просто був зосереджений
на виданні нової 5-ї поетичної збірки. Час надто важкий не летить
не котиться, тягнеться медом чи шмарклями-пробуксовує, (краще медом),
а з іншого боку зникає зі швидкістю, яка світлу і не вбачалася ніколи
та як би не було чи загуло, 5-та книжуся цього року, повинна вийти!
 Принаймі я в це щиро вірю! Хто зі мною...вперед! у новий день
життя та смерті! У новий день пригод-нагод!

25.04.14. НЕЗАЛЕЖНІСТЬ ВІЛЬНОГО ПОЕТА.

Вітаю Вас, хто при можливості заходив до мене у гості.
Так, довший час нічого не закидував, але і ВИ не надто
прагнули цього, ніхто не зголосився, не підштовхнув,
може це і добре, можливо саме це і є, незалежністю
вільного поета, якщо бути правдивим, в більшості ми
пишемо від себе до себе про себе, і мало хто розуміє,
чи не намагається, якщо навколо стільки усього списаного
переписаного. Можливо, я також в чомусь не оригінал, дійство
практично не недосяжне, особливо у наші часи, але запевняю
Вас, прочитане Вами рідне моє, народжене у всесвіті тіла,
під назвою Олег "Калич" Калитовський.
    Дуже вдячний, хто заходив і перечитував старі твори,
    мені приємно...
Сьогодні в ночі вийшов на балкон, і відчув поетичний
поштовх...
БУДЕМО ПРОДОВЖУВАТИ!
Час Вилазить З Болота І Починає Робити Перші Крочки!

Калич та Дмитро Ігнатов - Апельсиновий ранок (джем)

24.10.13. ЛИСТОК ЗУБАМИ ЗА ПІДОШВУ.

Якогось дня я повернувся....
Я пригнувся зняти мешти
    не буду спати в мештах врешті
Вже зняв один і другий майже
    вже без ноги шкарпетки
І тут очима вихопив
Листок вхопився зубами за підошву
Підошву відпусти я прошу
Листок вхопився зубами за підошву
Бо з кожним днем вбиває осінь
      листя носить кудись ховає забуває
Тому малий вхопився за підошву
Дай чаю бубликів мені сказав
     я прошу...

Відкриття дитячої студіі "Формат+"

06.10.13. ВОРОНА - ГОРІШОК.

Маршрутка №34, я на передньому сидінні, позаду водія.
Мені пощастило, не кожного ранку можна влізти та
ще й присісти. Об'їзди, перекопане місто, я наближаюсь
до місця призначення, хоча до нього, ще огого!
Люди виходять заходять, ранок перенасичений
енергетикою недоброзичливості! Кожному кудись
треба у кожного рвіння день завуздати ним пролетіти
активно!
  У салон поглядом я відволікся, знову вилупив
оченята у вікно, готель Львів, гальмівка де "Кумпель"
Зупинка тривала не довго хвилини 2, 3, 4.
І тут я побачив навпроти на газоно-острівці
проміж шоссе, блукала самотня ворона, крадькома
озиралась, споглядала, чи її випадково друзяки
не бачать. Щось кортіло їй таємниче зробити,
по ній було видно, у боки кидалась то ліворуч,
праворуч. Знайшла видно місце, заходилась
дзьобом ямку копати.
 В мені закипала цікавість
що відбудеться далі, чим це все закінчиться.
Копала не довго, як поганий господар
підмітає подвір'я, міх мах готово.
Ямка тепла чекає, навкруги роззирнулась
наша ворона, нікого! з травички підняла горішок
у ямку поклала, (на мене подивилась
в маршрутці, аж вогонь по хребті пролетів)
і дзьобиком все закопала, лапками втрамбувала.
     Ось така кмітлива ворона зустрілась якось
на шляху, доїзду кудись. Вам сказати не можу,
таємницю мені зберігати.