Ти ще посміхаєшся а відлуння
гортає колоски моїх
народженних віршів
достигнуть розлетяться
серця зворушувати люду
де ще палає іскорка
де ще не спить
змертвілий самотній
голос істини.
Ти вже ревеш
відірваний од ковтка кохання
у пустелі злиденної землі
що мчить танцем
смерчу
забруднюючи вічність
для чогось що
породила нас
неділя
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Немає коментарів:
Дописати коментар