Веди вперед довічну Землю
розтопиться у мовчанці
руці чи заговорить
звідусіль
Богів потрібно скільки ще
аби повірили в одного
сліпого чи німого
Збирав у кошик нічні я зорі
пожартувати з плинним
мезозоєм
Під ранок у шибку
скреготав до Зої
Тобі мій сміх але розірвані
морозом губи
Тиняються холодним містом
Вони ще люди
Тут порожнеча хворих половин
ікринок голови
Забудь про вчинки
візьми мої слова Бери
Напам'ять визубрить закручений
ріг долі
Сьогодні він призначений
в неволі холодним
сонцем ночі
Вже ніч не поспішай
заплющи очі.
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Немає коментарів:
Дописати коментар