17тий березн. ГЕНЬО & ГЕНЬО

В одному з не зовсім рокенрольних міст України, мешкав такий собі хлопака.
Хлопець як хлопець, хоча з погляду, пересічних громадян здавався він трохи
дивакуватим. Вічно носився з якимись платівками, постерами-плакатами,
касетами, бобинами, в заплатаних потертих джинсах, з довгим розвітреним
волоссям.
На роботу ходити він не те, щоби недолюблював, просто тупо не любив!
Щовечора в його халупі, гриміла, стогнала, репетувала, шипіла, кусала того,
хто проходив повз вікна, якась інша, на відміну від Мусліма Магомаєва,
Вісьолих реб'ят та решти братії, музика. Було це давненько, років з 25 тому,
коли великий сов'єтський нарід, будівник, хрєн знає чого, з острахом позирав у бік
нашого героя, бо своїм виглядом, він не тягнув на чесного роботягу., словом бітлас
бітласом або хіпан, як говорили тоді старші люди.
Наш герой називався Геньо, був він тим Геньом, справжнім поціновувачем,
багатобічних, музичних висловів, таких метрокілометрів як: Pat Metheny.
Jean-Luc Ponty. Yes. Genesis. King Krimson. Van der graaf generator. Gong.
через B. B. King. Ten years after. Lynyrd Skynyrd. крізь Slade. Nazareth.
Led Zeppelin. Aerosmith. Black sabbath. аж до Motorhead. Saxon. Van Halen
Slayer. Важчої музики тоді вибачєйте не було. Всі стіни були обвішані постерами,
платівками без обкладинок і конвертами без дисків.
Одного разу до Геня прийшов його файний друзяка, як не дивно, також Геньо,
любитель не любити навчання і всіляку роботу, а файно випити пострибати під АС-DC
та помріяти під простірно легкий мов пір'їнка музончик KITARO, про далекі
невідомі нам світи. Настрибавшись досхочу, втомлений з канапи Геньо зненацька
вигукнув:
-А скільки в тебе платівок? В тебе ж їх до дідька, але не ліцензій а фірми.
-Та є трохи, наш Геньо йому.
-Давай візьмемо два конверти,- і перше, що йому потрапило на очі, це SWEET
з альбомом funny adams і перший Bad company, де великими літерами на цілий
конверт, на чорному тлі написано Bad co.
-Натягнемо їх на голови,-не вгамовується друзяка Геньо,-і підемо гуляти по
вулиці, будемо тими смішними Адамами.
-Ще би Єв, кілька, га?
-Є якісь Єви?-реве та стогне Геньо
-Та, де там, наш йому-Самі Мариськи!
-Фігня, давай-закричав Геньо, розливаючи по склянках останню пляшку Агдаму,
популярного в ті часи рокенрольного винця, або як тоді,- Агдама Петровича,
чорнильця, шмурдяка. Погомоніли пореготали, так і вчинили! Повиходили на
вулицю, з конвертами на головах від пластинок. Позаяк перший альбом Bad co.
74го року розгортається, і коли вітром на голові нашого Геня здіймало другу
заклеєну половину, куди vinyl не входить, то в цей момент Геньо був подібний
до якогось султана-лідера мусульманського біт-руху, пихато крокуючи вуличками
старого міста
-Супер! червоний від задоволення та збудження промовив другий Геньо,- погана
компанія в пришпильних шапках.
Потім, ще неодноразово вони виходили, після кількох плящин південнобугського
чи сухача, з платівко-конвертними шапками, але постійно різними, матеріалу
вистачало. Перехожі посміхалися, інші з насупленими обличчями, намагалися
обминути їх, та розвесело-погана компанія Геньо і Геньо, ще не раз шокували
вулиці рідного не зовсім рокенрольного міста, яке пустило коріння, багато століть
тому, десь біля серця України.

21. 06. 2007.