27мий вересень. ЛИСТЯ СПАДАЙ...

Листя спадай до мене льотом
бачиш, я не в змозі
втримати тебе.
Крила вкриті сіллю, зникли,
від ліні.  Я голий,   беззахисний
Вкрити себе неможливо.
Не можливо пірнути, лиш йти.
Почварство людства еволюція віри
Неможливо на самоті, перекричати
їх вуха. Вони живуть, але
насправді, нема їх, закидані
листопадом, дзеркал відображень.
Голову в землю увіткнути
відвернутись, до
тіні лілеї опісля пологів.
Листя спадай, доки Ти долетиш,
все зміниться, сотні разів,
все зміниться знову і знову
по звичному колу.
Листя спадай...

25тий вересень. ТІНЬ НА ОБЛИЧЧІ.

На моєму обличчі тінь
Мене збуджує осінь вулиць
Я боюся зізнатися Богові в тому
про що він давно знає,
ні, що Він сотворив, для чого,
йому., Їм  лише відомо.
Боюся зізнатися...
зізнатися ляк собі
Хто розгадає вчинки?
Хто поводир істини?
Хто прибіжить першим
постукати у шибку
забрати сни,
повести їх,
їх зрозуміти,
штовхнути їх у осінь.

На мому обличчі тінь
Мене збуджують вулиці осені.

зі збірки "Отже" 2002 р.
зі змінами.

20тий вересень ЗНОВУ КРАПЛІ ВІДПУСКАЮТЬ МЕНЕ.

Знову краплі відпускають мене,
Знову краплі штовхають мене,
Знову дощ, знову осінь
Так, бо вчора позавчора,
дні були майже літом,
бігали, тішились, діти.
Знову краплі у моєму волоссі,
Знову краплі, на маківці, по шиї,
на плечах, розмальовують,
день свій,
і одежа під владою крапель,
вже намокли штани, і взуття,
по калюжах до дому,
по калюжах в день новий.
Знову дощ, знову краплі,
люди, бігають змерзлі, мокрі похмурі,
я щасливий, я в ньому,
я не хочу до дому.
Знову краплі, запросили мене!
Знову краплі мене відпускають!

15тий вересень ЖИВ СОБІ...

Жив собі один хлопець, чи собі, чи тобі, він жив
мало відомо, але був при житті
Хтось йому сказав, що Земля, ну Планета
наша, не стоїть не лежить, не висить,
а бігає, як когут за курами, чи віслюк,
за курами, ні, хоча віслюк, віслюк, може бігати,
і бігати, будь за чим. Зупинитись, і далі, торощити
безодню, своїм, ІА, ІА, АЙ, АІ..
То куди біжить, поспішає, наша планета?
Як би висіла, як плащ, чи стояла,
як мешти, чи шкарпетки, то так, а бігти...?
(були часи, ні мила, ні фуя, шкарпетки, могли,
мали властивість, смердіти, стояти, в кутку!)
...ну куди бігти, якщо, бухло, з 10ї,
починає вирувати..., але, але, але!
Дурня, не починає вирувати,
не закінчується, не спиняється ніколи,
котиться, біжить, як Планета...
НАПХАЙ В МЕШТИ ГАЗЕТИ,
БО НА ВУЛИЦІ ДОЩ!
Місько вчоркай,  напився, гейби п'яний лежить
а, виходить, що біжить, на плечах планети,
як пес блохастий, чи хлопець глистастий,
чи фуй, мандовашкастий, чи як?
Жив собі один хлопець, захотів вийти на
вулицю, а планети нема, побігла, втекла...,
(тутка можна було трохи про владу, але, ми люди
толерантні, висловами, спогадами, отруїтися...!?
Він, і не помітив, вийшов,...на вулицю, а там, 
звичайний, зрозумілий, мокрий дощ!
Все правильно, Планета бігла і Осінь зустріла,
Ми змінюємось у часі, якого нема!
Жив собі, один відрізок часу...
Ми надто повільно біжимо,
наша тінь пруткіша, мудріша, сильніша!
Тоді, де ми, тут, чи заховались в тіні, не як
бидло - гроші, а як ми,
ті що були...народжені, сховані, заховані,
і знову,  народжені. Нізвідки, та кудись!
Напхай в мешти газети, бо,
на вулиці дощ! Будеш вищим,
побачиш, далеку краплину...!
Жив собі один хлопець, в одному часі,
чи час, в одному, з НАС!

11те ВЕРЕСНЯ, або ПРО ПРИШЕЛЕПКУВАТИХ!

Вони з'явились нізвідки
з посмішкою на чомусь
подібному до обличчя
і покликали мене, у подорож
Всесвітом

Я бачив дивовижні створіння
я нюхав квіти невідомих кольорів
і про нас надивився такого,
що спитав себе чому ми такі злі та
дурні, і збагнув

ПРИШЕЛЕПКУВАТИХ ЯК НА
ПЛАНЕТІ ЗЕМЛЯ, У ВСЕСВІТІ
БІЛЬШЕ НЕМА!

Планети чудернацькі я бачив
і зазирав на монітор у салоні,
де під написом всесвітнє зло
висвітлювали Землю

Сонце око дня місяць ночі
за нами стежать
Не дозволяють знищити планету,
бо знають, ті хто вбиває,
собі подібних, здатні на все!

ПРИШЕЛЕПКУВАТИХ ЯК НА
ПЛАНЕТІ ЗЕМЛЯ, У ВСЕСВІТІ
БІЛЬШЕ НЕМА!

Присвячую, Всім, Хто втратив рідних
друзів, знайомих!
Померлі - вільними птахами, злетіли,
та розчинились в небесах,
недосяжними краплинами,
нового життя!

8мий вересень ЯБЛУКА - ЗОРЯНЕ ДНО.

Вони народжуються бути з'їдженими, соковитими
 відкусами лоскотати язик

Збуджена горлянка
як п'яна Іванка назбирала
яблисьок, потовкла,
дупою руками ногами,
наробила вина,
ще не була  вином рідина
Присмоктало Іванку
дудлила, пхала у себе,
хотіла відчутися в небі
через деякий час
засвітився в очах окраєць
осіннього дна.

6 тий вересень АНТИХРИСТ. УБИВЦЯ.

Щойно переглянув фільм "АНТИХРИСТ" (...Трієра)
Я не є великим прихильником цього режисера, але його
власне бачення, поважаю, і ним створені кіндрішки,
бачив майже всі. Як говорив Ося Бендер, (...давйте спорить,
я так вижу) Він так бачить, Він так творить, і це чудово!
Дуже приємно, що фільм присвячується А. Тарковському-
режисеру- особистості, за часів совка, і гнилої, смердючюї
системи, де у партійних працівників, і їх підлабузників,
навіть очі штиняли.
Саме таким, повинно бути справжнє мистецтво, без
штампів, кальок, повторів.
 Коли Вона (героїня Антихриста) веде мову, про дерева
Дуби, про жолуді,... я враз чітко пригадав, давно призабуту
маленьку історію
     УБИВЦЯ.
Колись давно, маючи на рахунку прожитих років 14 - 15,
восени, ми хлопчаки, збивали горіхи зі сусідського дерева
збивали, лущили, їли, веселились, сміялись, а що, роки
безтурботнього дитячого дозвілля. Поруч мешкав-ріс, висотній
красень дуб, здоровенний, аж до самісінького неба,
інколи складалось враження, що він зачіпає хмари,
котрі пропливали поверх крони.
Чим меншим є ти, тим більшими здаються дерева.
Підходить до нас якась панєнка, і просить збити їй,
не просто жолудів, а шматок дерева, гілочку, до
школи, вивчати листя, чи щось подібне.
Я чомусь відгукнувся першим. Вбивцею, того дня
повинен був стати я!
Я підбігаю, націлююсь, кидаю своє патидло, і як не
дивно, збиваю, молоденьку, гарненьку гілочку, з купою
жолудів, аж сам здивувався, так точно влучив, зламав
вбив, молоду красуню-гілку.  Я аж запишався собою,
який я вбивця молодець (тоді я цього не усвідомлював)
Може вона була пальцем величного дерева,
 може ще якоюсь живою частиною, а я так просто
відламав, не задумуючись, про біль, про сльози, про розпач,
могутнього висотнього дерева.

3 тій вересень ЧИ Я ЗМОЖУ ПРИЙТИ?

Чи я зможу прийти?
Вітер розклався на шляху
сало помідори часник горілка
Він святкує приліт ОСЕНІ
Воїни осіннього нагромадження
ховаються під листям, ще зеленим
Вересню - вереснювати!
Почитали?
Подумали?
Нічого сказати!?

Чуєте цей яскравий писк
Слова осені, ще не народились
вони, ще надто немічні
вони  не в змозі дати
про себе чути
Вони розминаються
випивоном закусоном смурогоном!
Хто зможе першим впасти
під крилами вересня?

KALYCH Він і Вона

KALYCH Я йду по вулиці