30.12.2014. СНІЖИНКИ МАНДАРИНКИ або ЩАСЛИВОГО НОВОГО РОКУ!

Сніжинки мандаринки нам падають в долоні
Сніжинки мандаринки у нашому полоні
Їх здатні розтопити чи просто смачно зїсти
Побігти в світ сніжинок чи втомлено присісти

Зануритись в дитинство згадати роки свята
Як весело стрибали навколо мами й тата
І були ми маленькі без дозволу їх брали
Сніжинки мандаринки такі смачні всі знали

І знову ті ж сніжинки рум'яні мандаринки
Не так вони нас тішать вже не ковтаєм слинки
Виходимо під ранок чи просто в темну нічку
Багато з нас таких є хто перейшов вже річку

Та все одно ми мрієм  однаково ми хочем
Згадаємо дитинство в душі аж залоскоче
Поблизу до порогу вже близько до дверей
Мене там хто зустріне промовить голос чий?

Бо за дверима всесвіт святий і справедливий
Записує всі вчинки  Він чесний не лінивий
Отримаєш в долоні чи купу сніго-леду
Чи мандаринок безліч до них цілющу воду

Цей шлях витопче кожен і кожен це відчує
Не буду про сумне   де рік новий ночує?
Він сильний молодий летить на крилах волі
Нарешті принесе нам  щасливу вільну долю!

ЩАСЛИВОГО  НОВОГО РОКУ
ЗДОРОВОГО НОВОГО РОЛУ
НЕХАЙ ПОМРЕ ВІЙНА-ПОВІЯ
ЗДІЙСНИТЬСЯ КОЖНОГО БАЖАНА МРІЯ !!!

27.12.2014. Десь я Почув...!?

Десь я почув...
чи від кульбаби літа
з пухнастими щоками
обличчям як млинець
на  пательні мами
Чи старої снігової баби
з тендітними руками
Чи ще десь від когось
колись і чомусь
що кожна сніжинка...
...є обличчям якоїсь людини
Ось як Павлусь а ця як дідусь
 кожна сніжинка є нами
людьми, що заблукали
між роками й віками
Чумацько-всесвіту шляхами...
Десь я почув...!?
На вулицю вийшов
назбирав сніжинок-людей
на обличчя і комір
У тролейбус заліз не помітив
який це був номер
Байдуже, десь я почув
щось сьогодні забув, про щось
пам'ятаю, та тепер знаю...
тому що, десь я почув...!?

20.12.2014. ДеЗахованийВласнийТи?

Де Захований Власний Я?
В купі шмаття, сміття...
Чи ні...
Я одяг на себе одягаю до смерті
Де дух мій, душа, де є я!?
На небі на землі чи в труні?

Оголене тіло
Незахищений погляд,
Роси, що зникає, встає і лягає
Рука  бородатого Сонця
Рука на обличчі у хмари, це чари?
Що таке я, він, хтось
Хто такі ми?
Встань підійди і візьми...

Спиняємось де, на нічліг
У власному тілі
Після смерті кудись летимо
Де ми є, зрілі?
Не знаю, але мандрую
Здогадуюсь, звідкись я чую
Можливо відомо й тобі...
Де захований  ти!?
Мовчи чи кричи
Візьми відірвись, відшпились
І ЛЕТИ, ти просто ЛЕТИ.
Мабуть там, і захований ТИ!

06.12.2014. НА, ТОБІ...

На Тобі життя на роздуми...
Ти збагнув, що повинен був...!?
Ти побачив, Ти відчув...!?
Прокинувся зранку
Ось він цілий день у твоїх очах
У твоїх долонях
Цілісінький день голим полотном
Ним можна витертись...
У нього можна висмаркатись...
Його можна розмалювати
Теплими кольорами посмішки
Можна вкрити словами любові
Кольорами роздуму Мрій
Зроби  перший крок
Сили на стрибок віднайди
І на Тобі життя на роздуми.

01.12.2014. Грудень Хто Він?

Грудень, звідки він зник,
там, де можливо його любили?
Чому торкнувся планети сьогодні?
Звідки він знає, де приземлитись?
Грудень хто він?
Оповідач таємних історій
Малюк розхристаного волосся
Бешкетник розбитого скла у школі
Рокер забутої гітари на спогад у пляшку
Дідусь стислих років в кулачкові без сили?
Хто він грудень?
Я запитую в себе, я знову я мовчки
До тебе, ще так багато кроків-років
До тебе, хто закинув нам грудку,
під назвою грудень!
Все ж таки хто він, той, що завітав
під димок з димаря...

19.07.14. КИДАЙТЕ ЗБРОЮ, ГІТАРИ В РУКИ !!!

Нехай здіймаються життям
 Порозуміння 
Повага Воля і Любов
На кожнім клаптику Землі
Свині війни, смокчуть чиюсь кров
Спиніться люди зброї. Озирніться!
Я прошу Вас!
Себе, Тебе і Всіх
 Війна це сльози смерть та гріх

Кидайте зброю, гітари в руки
В губи мікрофон
Невже людей Землі, любови квітів
 ворогами зробить один
пуйло гандон !?

Воювати і вбивати досить!
Кидайте зброю, гітари в руки
Новий давайте, весняно свіжий драйв!
Нехай життя  Ім'ям та духом
Біжить спішить, всім в кайф...

Я твердо впевнений, що краще
Старий добряче
Вільний рокенрол
Він забиває у серця людей
 не забутній, мелодійний гол !!!
Кидайте зброю. Гітари в руки
Свині війни від вас всі муки...

17.07.14. ЧИМ Є НАШЕ ЖИТТЯ !?

Чим є наше життя - Станом божевілля
Бо смерть є, спалахом мудрості...
Бо смерть - спокій на крилах вітру,
     коли ми бачимо останню піщинку
     в безконечній клепсидрі...

26.06.14. ДОЩ СОТНІ МІЛЬЯРДИ РОКІВ.

Дощ, орлиними кігтями
хапає губи Землі.
Він потрібен сьогодні нам тут.
Ти запитаєш навіщо?
Я промовчу, я не знаю.
Він, орлиним поглядом мчить,
до нас на маківки голів, у долоні.
Ми сьогодні у нього в полоні.
Земля надто боляче пестить.
Дощ напуває, пробачає і хрестить.
Планета втомилась від спраги.
Я вітаюся з ним, відчуваю вибух наснаги.
Він дощ, напоїть її, коли вона,
планета близнюк, пролітатиме поруч,
через сотні мільярди років...
Надзвичайно цікаво,
Хто, хто, так захотів...!?

16.06.14. КУБИЛЯКА ВАСИЛИНА

Жила собі була Василина Кубиляка.
Найбільше у світі вона любила висмикувати
волосинки із ніздрей у хлопаків
Всі її ніжно називали Вася Кубка, бо була вона
файна дівка, весела красива і була в неї гарна
дупка, тому і Кубка...
Якось їхала у старому скрипучому тролейбусі
щось собі думала-міркувала, аж глип оченятами
поруч стоїть вуйко, а в носі такі волосища, що аж, аж!
Кубка, ладна- дупка підходить до нього і каже...
-Йой вуйку як ви сі називаєте,
-Василь,-каже вуйко...Василю я ваша навіки,
Вуйко Василь роздивився Кубку-дупку,
-Та добре, най буде (а сам втішився, така мала ладна,
аж в душі заспівав пісню якусь, що недавно по радіо чув)
Пішли вони до парку, випити си чарку, вуйко трохи мав
грошей.  Пили пили, і Василина Кубиляка каже...
-Давайте повисмикую вам волосини,
-Давай, - відповів вуйко Василь.
Вона як заходилась, він її в цей час мацав всюди і по дупі,
бо вже дуже була фаайна.., втриматись ніхто не міг, навіть
цьотка Каська, не відмовляля собі в задоволенні, щипнути
Василину за сраченя. Смикала смикала, і каже,
-Все, - я пішла,
-А кохання, а любов,- їй вуйко у слід
-Нема волосинок, нема кохання.
І зникла в кущах парку, під порожню Василеву чарку!

14.05.14. СТОЯВ СТОЯВ І ВПАВ...(без еротики)

...не сам звичайно, це я про ровер, наколісник, велосипед
кожен кличе його по своєму,  має собі імен трохи...!? мабуть
не погано, чи як, важко сказати, менше з тим.
Зараз рідко виходжу в центр, не приваблюють якось
натовпи туристо-людей, більше хочеться спокою,
самотності...
Центр міста, машини гудять люди гомонять Львів дихає,
живе, приємно таке бачити, краще зрідка. Купую у свого
товариша журнал "Класік Рок" йому десь з Києва надсилають,
Курча-ляга тепер вже 60 грв. мушу, одне з небагатьох моїх
задоволень, що залишились...лягаю на канапу, до рук журнальчик,
вмикаю музончик, той про який читаю, і ласую, насолоджуюсь
життям-буттям!
Так от...чимчикую містом за Рок-інфою, вирішив трохи
прогулятися, роздивитися, де втиснули-збудували в якийсь
новий закуток, щось свіженьке. Йду йду, позаду Оперного,
де зупинка трамваю, там ще чебуреки продають, і ринок
з купою люду, бачу, хтось, хлопець чи дівчина, свій ровер
пришпелив до знаку, та й відлучився у справах, я
задивився на нього, бо й собі подумую придбати
наколісника, трохи колка покрутити, юнацтво власне пригадати
дивлюся міркую, як тут,  трішки навіжена якась пані,
з таких які вічно кудись поспішають, летить всіх розштовхує,
до ровера наблизилась, і як зачепить його торбою, він
бідолаха не втримався і впав, мені аж шкода стало,
стояв стояв і впав, немов якийсь п'яничка. Легко, вільно
вітряно, але розтягнувся на тротуарі...може трішки відпочине
велосипедам, також відпочинок потрібен...!?

03.06.14. РОКЕНРОЛ - ДУХ І СТИЛЬ.

Вони до нас, для нас створили
Рокенрол,
аби назавжди ми, лишалися дітьми
Сплетіння звуків музики у серце,
до душі візьми, і з ними йди...
Так набагато легше оминати, горби,
та ями, зубатющі капкани...
З тобою музичний всесвіт долі
Можливо ти сьогодні хворий, кволий
Душа окрилена співає та летить...
Летить, летить, окрилена співає...!!!
Вони до нас, для нас, створили
Рокенрол.
Ти маєш дух та допінг-драйв
Тепер твій хід, в чужі ворота,
Влупити громовитий гол!

22.05.14. ГУДЗИКИ

Навколо самі гудзики
Плащі піджаки пальта
Поглянув на газетні шпальта
Гудзики навколо всюди
Можливо в них і є обличчя
Гудзики вони чи люди?
На гудз-колесах пхаються машини
Гудзики вони а не колеса- шини
Чотири ока звучить нівроку
Чотири дірки біля хвіртки
Чотири отвори чи дірки до парканівки
До паркану чотири по чотири не відомо
Він і вона їх двоє Не ставлю знову кому
Вони цілуються до завтра Ніч
Сховався в нитках день новий
Сьогодні гудзики на завтра нова річ.

12.05.14. ЗАБІЯКА - ДОЩИСЬКО або ДОЩИЦЯ - КИЦЯ.

Знову він розкидує ручиська
Пальчиська крапель стискає в кулачиська
Ух...забіяка - дощисько!
Ось кіт пробіг за ним машина
А он де, під краплі вибігла Марина
Товче по пиці, крапле - кулачиськом
Дощисько - забіяка -кака
Я голову задер на небо
Повсюди він, він тут і там, він близько
Я навтьоки, він мов на мені
І тлумить силою удару, якого кнара?
Та дай мені втекти, та вже спинися
Я змерз, ось подивися, вибігла Марина
Без шапки- каски, на макітрі в неї лиш хустина
Чому такий сердитий, ти дощисько!?
На здибанку, знов не прийшла дощиця-киця?
Чи була? ага мовчиш, то ти так розповідь
побачення ведеш, кого побачиш
і кого знайдеш, краплинами  в макітру, хитро
Іди знімай шкарпетки і влягайся спати
Вже новий день, всі люди хочуть
Краплину сонечка в долонях мати
Тай дощиця-киця, також хотіла би поспати
Ніж мокрого тебе за руку цілу ніч тримати,
чи що там в тебе, вище нище неба,
вже новий день, всім відпочити треба.

06.05.14. УРОДЫ ЗЛА- ВОЙНЫ !!!

Уроды зла-войны, над бездной глотают стойкий смрад
Их в судорогах лица, плюют нам вслед
И меч, вонзен в мишень священных врат
Отрубует с их губ, прослюнившийся бред

Прогнившие тела Земли, покроет панцырь лжи
Воистину он придушит всех,  оружие, кто в руки
первым взял, и в прах чей, воткнеться корень ржи,
сорвав с костей груди, безчеловечный грех

Вчера, вы целовали жен детей и вы любили
Сегодня- рабы войны, на истребление людей
Не уж то все забыли, детьми вы тоже были
И улыбались знали верили,что будет все ОК!

Теперь, вы тонете в проклятьях, на чужбине
Марионетки, кровавых нитей,  детки-зла
Вас матери, просили, плакали, а вы забыли
Ты не убей! Вся ваша ненависть, згорит до тла
Тяжесть войны, изчезнет вновь, и победит любовь

Удар в ядро, зачатье миру новому несет
Расколит панцырь, предвстанет взору
Обнаженный брег И через множество веков
Жизнь вновь оживет, прорежиться росток
И ввысь, потянеться замаливать Ваш грех!

04.05.14. ХТО ЖИВЕ В КОЖНІЙ КРАПЛИНІ?

Знову дощ
Небо знову ображене
  сіре сумне не веселе
Безліч чужих нам краплин
  чи цілують чи вбивають вже Землю
Хто живе в кожній краплині?
Так це ранок неділі
Хтось десь загуляв запиячив забувся
Ось вона в короткій спідничці
  ціла в краплях любові дощу
З дупцею місяця схову
  зворотнього боку планети може й без
  трусиків Свєта вулицею волоче ногами
В думках без мінета в думках зараз з нами
  їй лячно і зимно впиватися в день новий
Холодом зради під краплями спаду
Лише одне кровоточить в середині
Хто живе в кожній краплині?
Вчора завтра сьогодні
  чи нині...!?

29.04.14. РОЗМОВА ДВОХ МАШИН

Розмова двох машин
Ледь помітними язичками світла
Спокусниці змії у темряві
Розмова двох машин
Вони не можуть підкрастися ближче
Посередині вантажівка- бурмило
Захропіла до появи промінчиків перших
От як вийде водій
Загуркоче двигун
Їдкий дим зостанеться
Вантажівки не видно...
Тоді зникне перешкода в розмові
Чи більше в любові...

в 4, 30 ранку вийшов на балкон
і випадково побачив телепатичну
буззвучну розмову двох машин
котра велася звичайними тихими
вогниками блим блим.

Я Повернуся З Книжусьою П'ятою!

...не так, аби за цей скромно-сонний час нічого не створював, звичайно ні!
тобто, звичайно так! В голові на постій якась поетична карузеля,
але і без фанатизму ( не дня без строчки), просто був зосереджений
на виданні нової 5-ї поетичної збірки. Час надто важкий не летить
не котиться, тягнеться медом чи шмарклями-пробуксовує, (краще медом),
а з іншого боку зникає зі швидкістю, яка світлу і не вбачалася ніколи
та як би не було чи загуло, 5-та книжуся цього року, повинна вийти!
 Принаймі я в це щиро вірю! Хто зі мною...вперед! у новий день
життя та смерті! У новий день пригод-нагод!

25.04.14. НЕЗАЛЕЖНІСТЬ ВІЛЬНОГО ПОЕТА.

Вітаю Вас, хто при можливості заходив до мене у гості.
Так, довший час нічого не закидував, але і ВИ не надто
прагнули цього, ніхто не зголосився, не підштовхнув,
може це і добре, можливо саме це і є, незалежністю
вільного поета, якщо бути правдивим, в більшості ми
пишемо від себе до себе про себе, і мало хто розуміє,
чи не намагається, якщо навколо стільки усього списаного
переписаного. Можливо, я також в чомусь не оригінал, дійство
практично не недосяжне, особливо у наші часи, але запевняю
Вас, прочитане Вами рідне моє, народжене у всесвіті тіла,
під назвою Олег "Калич" Калитовський.
    Дуже вдячний, хто заходив і перечитував старі твори,
    мені приємно...
Сьогодні в ночі вийшов на балкон, і відчув поетичний
поштовх...
БУДЕМО ПРОДОВЖУВАТИ!
Час Вилазить З Болота І Починає Робити Перші Крочки!