Ворони сумних розмов
Дерева голої мовчанки
Листопад не вміє просити
Він роздягає гілки зелені
Бруківка брудних коліс
Калюжі вуличних кілець
За шибкою дощами сліз
Ми вже не осінь не зима
Початок і кінець
На осінніх гілках спить червоне Сонце
На осінніх гілках спить холодне Сонце
Я в собі осінь ношу
Я більшого не прошу
Туди драбиною невидимості
Зникають Вересень Жовтень
Я розтискаю кулак
Журливий спів тілом крадеться
Листопад могутній
Проситься в гості Це знак
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Немає коментарів:
Дописати коментар