07.08.2018. Я ПРОСТО ЗАБУВ або ОСТАННІЙ ДЕНЬ ПЕРЕД СОНЦЕМ

Якось я йшов
і в долоні до мене
 зірка забігла
Просто поглянув на долю руки
Почала рости Зірка
Розповідати історію Всесвіту
мої мізки не здатні витримати
і зрозуміти не здатні
Ось вона планета Земля
Я маленький невидимий
Хто я  Ким я є Ким і з ким будую себе
що повинен зробити тут
 Йду Багато камінчиків впиваються в п'яти
Промінчиків в серце
Під кожним кроком чиясь доля
Забута в темряві сну Чи сон світла рухає нами
Фонтаном живої води Колись була безмежність
Дайте напитися Моя черга Чи ні !?
Я просто забув  Де мене чекають
Можливо і не знав ніколи
Вони мені ніколи не скажуть
Думав що забув Насправді ніколи не знав
Так починаєть останній день перед Сонцем
Я просто забув що мене чекають
за межами планети Земля...

01.08.2018. МЕНІ ЩЕ ЙТИ...

Я знову стою на волосинці
На волосинці яка у вигляді
квітки тягнеться до Сонця
Мої пальці поступово
перетворюються у листя Осені
і не говори мені що так не буває
Буває все усюди і завжди
Просто ми не взмозі побачити
відчути знайти...
Зате як красиво ми вміємо губити
з посмішкою чи слізьми втрачати
Ми ходимо там де немає дороги
Літаємо вміло без крил
Сьогодні вихідний жодних польотів
Я гулятиму вулицями міста
Переходжу на інший бік вулиці
Там більше дерев Тінь ховається
в кронах барвистих
Там вітер молиться за мертвих
і штовхає мене вперед
Мені ще йти...