Я знову стою на волосинці
На волосинці яка у вигляді
квітки тягнеться до Сонця
Мої пальці поступово
перетворюються у листя Осені
і не говори мені що так не буває
Буває все усюди і завжди
Просто ми не взмозі побачити
відчути знайти...
Зате як красиво ми вміємо губити
з посмішкою чи слізьми втрачати
Ми ходимо там де немає дороги
Літаємо вміло без крил
Сьогодні вихідний жодних польотів
Я гулятиму вулицями міста
Переходжу на інший бік вулиці
Там більше дерев Тінь ховається
в кронах барвистих
Там вітер молиться за мертвих
і штовхає мене вперед
Мені ще йти...
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Немає коментарів:
Дописати коментар