ІНКОЛИ ЗНОВУ...

Інколи прокидається день коли я будую себе
Інколи засинає ніч коли я руйную
живе джерело в долонях
За вікном за гратами за розбитою пляшкою
Тягар сивини у мене на скронях
Інколи з думкою про когось намагаюся зголити
чи просто запити забути у себе пірнути
і довго лежати Зірки рахувати
Бачиш нові будинки ростуть
Пригадую юнацькі роки Не можу забути
Вони хочуть поцілунок Сонця приховати...
... за сірими вовками котрі пожирають зелень
Їх погляд сліпий тупий лише  мовчить під ногами
золоті обвислі  кишені Затислі жадібні жмені
Легкі Божі слова стали важкістю
 покривало бруду брехні За горлянку хапають
неймовірно стискають В очі дивляться
далі брешуть що ні !!!
Під дупами під очима мішки На гульках
сп'яніло-губаті оголені ляшки Ляшки
Хто піде зі мною Чи з нами ?
Сьогодні купив фарбу зелену Не дозволяє Зима...
На крісельце присів Чекатиму коли вибухне все
створене під ненависть злоби Почорніє Земля
заплаче від болю їм байдуже їм таке до вподоби
Тоді повернуся з Місяця з нагою фарбою в зелень
і почну малювати перший листочок нової планети
інколи що засинає і прокидається знову...

12.01.2019.