КОЛИШНІЙ БУКЕТИК ІСТОРІЙ

Небо зірок Землею побігло
До маленького тіла в душу забігло
Народилася пісня барабаном у вуха
Морозець мій друзяко
Чемним буть і послухай
Хтось пірнає співає Хтось мовчить
хтось не знає а хтось тупо бухає...
Потемніли слова вже скінчилося свято
Я побачив себе мене так небагато
Перекинув фужер вино враз закричало
Народилось дитя що колись Бога знало
На губах цілий світ всі Галактики в слові
Хтось відчув силу мрії в звичайній розмові
Тоді двері ранку відчиняться швидко
Сніжинки оббльовані заплачуть їм бридко
Знову небо зірок від Землі відштовхнулось
Про колишній букетик історій забулось

21.01.2019.