Розбилася якось звичайна пляшка
Голки розпинають веселку навшпиньки
Крижані ножі ставлять нас
перед фактом великого знищення
а встати нам ліньки
Твоя гримаса не відповідності Мовчки
кричить і мовчить про закоханий острів
Можемо танцювати не вістрях смерті
але зупинка всіх любить Нас косить
Твій ритм вразливий Одягай свої мешти
наздоганяй душу Розбиту в чоло
Там ціла вічність закоханих мертвих
їх слово - крихке Знівечене скло
Їх вічність - твоя нікчемна мить завтра
але ти впевнений у собі завжди
забув за крилість Спасінь одновірних
Думки покривалом Мовчи чи Скажи
Ти встань Слово нам Голосно крикни
Так і Планета Земля Спить кохається
Кого ще втримати на собі не звик ти?
Грюкотить хтось у двері І потрохи
Він лається...
07.12.2019
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Немає коментарів:
Дописати коментар