пʼятниця
четвер
Поезії
Принеси мій світ очима глибини
немовляти сонця
неси його не розливаючи
у жменях
неси розкидай краплини
жити дух землі.
Направленість сторін
цілуй губами
звиклих сонце чутно знати.
Не першість пагорбів
підійди хтось похилий
поклін застане
з повагою пройти
йому
не посоромивши
свій виклик
кровотечі
немовляти сонця
неси його не розливаючи
у жменях
неси розкидай краплини
жити дух землі.
Направленість сторін
цілуй губами
звиклих сонце чутно знати.
Не першість пагорбів
підійди хтось похилий
поклін застане
з повагою пройти
йому
не посоромивши
свій виклик
кровотечі
неділя
пʼятниця
субота
Поезії
Спробуй втримати
у звіра своє ікло доброти
не бійся оголення
не порожнеча бачиш небо
піклуйся завжди
відлуння повертається
стоїш після однієї ночі
роздягнуте небо
зіркастого тіла
сльози безмежності
сміх обмежень
наввипередки із часом
пірнаєш у всесвіт
виринаєш новонародженним
Відчини двері
вони кличуть
не лякайся непобаченного
головне почути...
у звіра своє ікло доброти
не бійся оголення
не порожнеча бачиш небо
піклуйся завжди
відлуння повертається
стоїш після однієї ночі
роздягнуте небо
зіркастого тіла
сльози безмежності
сміх обмежень
наввипередки із часом
пірнаєш у всесвіт
виринаєш новонародженним
Відчини двері
вони кличуть
не лякайся непобаченного
головне почути...
неділя
Поезії
Ти ще посміхаєшся а відлуння
гортає колоски моїх
народженних віршів
достигнуть розлетяться
серця зворушувати люду
де ще палає іскорка
де ще не спить
змертвілий самотній
голос істини.
Ти вже ревеш
відірваний од ковтка кохання
у пустелі злиденної землі
що мчить танцем
смерчу
забруднюючи вічність
для чогось що
породила нас
гортає колоски моїх
народженних віршів
достигнуть розлетяться
серця зворушувати люду
де ще палає іскорка
де ще не спить
змертвілий самотній
голос істини.
Ти вже ревеш
відірваний од ковтка кохання
у пустелі злиденної землі
що мчить танцем
смерчу
забруднюючи вічність
для чогось що
породила нас
четвер
Підписатися на:
Дописи (Atom)